鄉

Це складна ідеограма, що складається з:

食 (їжа" або "їсти) в центрі та двох ієрогліфів 卩 ("людина, що стоїть на колінах" або "печатка"), що стоять один навпроти одного з обох боків.

Це зображення двох людей, що стоять на колінах з мискою їжі між ними, що символізує громаду або сільське зібрання.

У написах на ворожильних кістках та бронзових написах 鄕 має ту саму структуру, що й 卿 (високопосадовець).

Але починаючи з епохи малого письма печатки (小篆) компонент 卩 еволюціонував у 邑 ("село" або "поселення"), що призвело до розрізнення ієрогліфів.

Ви можете побачити цю трансформацію у споріднених ієрогліфах, таких як:

響 (звук)

嚮 (до)

鄕村 (향촌) - сільська місцевість, село

故鄕 (고향) - рідне місто

鄕土 (향토) - рідна земля, місцеві традиції

鄕里 (향리) - село, сільська місцевість; громада рідного міста

鄕愁 (향수) - туга, ностальгія за батьківщиною

鄉 виражає:

- спільноту;

- приналежність;

- коріння;

- ідентичність батьківщини.

На відміну від 國 (нація), 鄉 підкреслює особисте походження та емоційну прив'язаність.

У східноазіатській літературі це слово має сильне культурне значення.

鄕 — старіший традиційний варіант