乘

乘 - це піктографічно-ідеографічна форма, яка зображує людину, що сидить на дерев'яній конструкції, ймовірно, на дереві або транспортному засобі, що уособлює ідею їзди верхи або перенесення на чомусь.

Верхня частина: 大 ("людина, що стоїть з розкинутими руками і ногами") - зображує людську фігуру.

Нижня частина: 木 ("дерево") - символізує опору або структуру внизу.

Разом вони показують людину, що стоїть на дерев'яній платформі - звідси значення "підніматися".

Деякі ранні варіанти включали 舛 ("дві ноги") під людиною, що посилювало образ людини, яка твердо стоїть або наступає на щось.

Інші архаїчні форми включали 車 ("візок"), щоб підкреслити акт їзди на колісниці.

乘馬 (승마) - їзда верхи на коні

搭乘 (탑승) - сідати на борт (літака, поїзда)

乘機 (승기) - скористатися можливістю

乘法 (승법) - множення

У класичній літературі 乘 часто мало переносні значення, такі як "піднятися випадково", "йти в ногу з часом" або "користуватися течією".

Наприклад:

「君子乘時而行」 - "Шляхетна людина діє, пливучи за течією свого часу".

Тут 乘 представляє гармонію з можливостями та долею, подібно до "to ride the wind" в англійській ідіомі.

У математичному та філософському контекстах 乘 стало означати множення - ідею нарощування або додавання шарів цінності, продовжуючи метафору однієї речі, що сидить на іншій.

У текстах про війну чи державне будівництво 乘勢 (승세) - "осідлати імпульс" - означає використання сприятливих обставин.

Лінгвістичні нотатки:

Цей ієрогліф є багатотональним у класичній китайській мові:

chéng (平聲) - "їздити верхи; користуватися; примножувати".

shèng (去聲) - класифікатор для колісниць, запряжених четвіркою коней (один 乘 = одна карета).

Цікаво, що деякі вчені припускають, що 乘 могло бути запозичене в давньокитайську мову з тохарської A/B, де klänk / klenke означає "їхати" або "подорожувати".

Це запозичення, якщо воно точне, відображає один з небагатьох відомих випадків індоєвропейського → симітського лексичного впливу.