着

Також використовується як граматична частка, що вказує на завершення або стан, що триває.

Початково ідентичний 著 (저, "з'являтися; проявлятися").

Давня форма поєднувала 竹 (대 죽, "бамбук") і 者 (사람 자) - позначення письма або позначки на бамбукових папірцях.

З часом верхній радикал 竹 перетворився на 艹 (풀 초), а пізніше, через низку спрощень у офіційному письмі (隸書 lìshū), 艹 + 土 перетворився на 羊 (양).

Нижня частина, що спочатку нагадувала 日, була модифікована в 目 (눈 목) для отримання сучасної форми 着.

Таким чином, 着 і 著 етимологічно є одним і тим же ієрогліфом, розходячись лише в еволюції написання і пізнішому загальноприйнятому використанні.

착지 (着地) - приземлятися, торкатися землі

착용 (着用) - носити, одягати

착화 (着火) - запалюватися, загорятися

착수 (着手) - починати, розпочинати роботу над чимось

착상 (着想) - зачати ідею, натхнення

착륙 (着陸) - приземлятися (літак)

안착 (安着) - благополучно прибути

У сучасній корейській мові 着 означає завершення дії, що призводить до стану - наприклад, "прибув", "прикріплений" або "одягнений".

Незважаючи на свій простий вигляд, 着 є одним з найбільш семантично багатогранних і фонетично складних ієрогліфів у східноазійських мовах, поєднуючи фізичний контакт, емоційний зв'язок і граматичний аспект.

Зв'язок з 著 (저):

Початково однин й той самий ієрогліф, що використовувався як взаємозамінний для "виявляти, прикріплювати, носити".

Сучасна диференціація:

着 - "прикріплювати, носити, прибувати"; граматичне та фізичне значення.

著 - "з'являтися, бути автором, ставати очевидним"; інтелектуальне та видиме значення.

На Тайвані та в класичній писемності 著 охоплює обидва значення;

у Кореї, Японії та материковому Китаї ці дві форми офіційно розділені.

Культурні та символічні нотатки:

У літературному та філософському контекстах 着 виходить за межі свого фізичного значення "контакту", щоб виразити занурення та реалізацію - стан злиття з дією.

У дзен (禪) та даоській мові "着相" (착상, "прив'язаність до форми") означає прив'язаність до зовнішності, концепцію ментальної фіксації, яку необхідно подолати, щоб досягти просвітлення.

У поезії та каліграфії 着 часто символізує момент приходу або прояву - коли пензель нарешті торкається паперу або коли емоція знаходить вираження.

「筆未着紙而意已成」

"Ще до того, як пензель торкнеться паперу, ідея вже завершена".

Таким чином, 着 втілює як фізичний контакт, так і духовну реалізацію - точку з'єднання між наміром і дією.

У континентальному Китаї верхній компонент пишеться (штрих 丿 не розділяється на два штрихи).

У Гонконзі, Японії та Кореї верхній компонент пишеться 𦍌, за яким слідує 丿 (розділений на два окремі компоненти).

Ідеограма сумісності CJK існує в U+FAAA для альтернативної форми, що використовується на Тайвані, яка нагадує форму, що використовується в Гонконзі/Японії/Кореї, і пишеться 12 штрихами.