垠

Фоносемантична сполука, що складається з:

土 (земля) - семантичний компонент, що вказує на землю або місцевість;

艮 - фонетичний компонент, що забезпечує звук (은 / yín).

Початкова ідея - "край землі" - межа землі.

У корейській мові 垠 з'являється переважно в літературному або поетичному контексті.

무은 (無垠) - безмежний

광무은 (廣無垠) - великий і безмежний

지은 (地垠) - край землі (рідкісний, класичний)

垠 часто означає природну або фізичну межу, особливо землі.

У літературному стилі часто передає поетичний простір. Часто з'являється в описовій прозі про природу чи географію.

Пов'язані ієрогліфи кордону:

界 - межа; область

境 - кордон; територія

涯 - край; межа (часто води)

邊 - сторона; межа

Класичні цитати:

《文選》 (Вень Сюань)

「曠野無垠」

"Безкраї рівнини не мають меж".

Вираз, що описує безмежні ландшафти, часто використовує 垠.