動

Традиційно пояснюється як фоносемантична сполука:

力 (력, "сила") - надає значення (фізичне зусилля);

重 (중, "важкий") - забезпечує звук.

Це дає образ "піднімати щось важке з силою", тобто "рухатися".

У Шовень цзєцзи (説文解字 shuōwén jiězì) і пізніших словниках обговорювали, чи слід вважати 動 ідеограматичною сполукою.

Історичні форми:

У бронзових написах (金文 jinwen) 動 ще не з'являється.

Замість нього, схоже, використовували ієрогліф 童 (아이 동).

童 спочатку означало слугу/раба чоловічої статі, що наводить на думку про когось, хто постійно пересувається туди-сюди, виконуючи доручення.

Деякі вчені вважають, що структура розвивалася таким чином:

童 → (童 + 力) → спрощено до (重 + 力) → 動

І 童, і 重, ймовірно, взяли свій звук від 東 (동녘 동), тобто "фоно-семантичне" пояснення все ще залишається в силі.

Воно має глибоке історичне коріння, пов'язане з 童 і поняттям слуги, який постійно перебуває в русі, але сьогодні воно твердо означає "рух" і з'являється в незліченних сполуках, таких як 運動 (운동, "вправа") і 행동 (行動, "дія").

Воно також має відтінок праці або роботи, як у сполуках типу 勞動 (노동, "праця, робота").