貧

Фоносемантична сполука.

У ієрогліфі поєднуються 貝 ("мушля, гроші, багатство") як семантичний компонент та 分 ("ділити, ділитися") як фонетичний.

У ранніх поясненнях писемності вчені також інтерпретували його ідеографічно як "коли багатство (貝) ділиться (分), настає бідність".

Таким чином, 貧 виражає стан, коли багатство розділене або недостатнє.

У Шовень цзєцзи (說文解字) 貧 глосується як 「乏也」- "бути недостатнім".

빈곤(貧困) - бідність, злидні

빈부(貧富) - бідний і багатий

빈약(貧弱) - слабкий, мізерний, позбавлений сил або ресурсів

빈민(貧民) - бідний, простий народ

빈자(貧者) - бідна людина

빈궁(貧窮) - крайня бідність

빈핍(貧乏) - злидні, позбавлення

Спочатку він позначав матеріальну потребу, але пізніше поширився на моральну смиренність або духовну бідність, як у конфуціанських і буддійських контекстах, що підкреслюють перевагу простоти і чесноти над багатством.

В ідіоматичних або моральних контекстах 貧 може мати позитивний відтінок смиренності або неприв'язаності, як у буддійських виразах, що вихваляють "чесноту простоти (貧而樂道)" - "бути бідним, але радісним на Шляху".

貧 відображає фундаментальну людську та етичну умову - не просто матеріальну потребу, а усвідомлення обмеження та поміркованості.

У східноазійській філософії він став уособленням смирення, стриманості та врівноваженості так само, як і економічної бідності.