意

Фоно-семантична сполука:

心 (серце, душа) - семантичний, вказує на думку та почуття;

音 (звук, тон) - фонетичний елемент, що вказує на вираження та комунікацію.

Спочатку зображував "звук серця" - внутрішній голос або висловлений намір. Згодом став означати думку, мету і значення в широкому сенсі.

Семантичний діапазон:

- намір, воля, мета;

- думка, ідея, розумова діяльність;

- значення, сенс, значення (слів, подій);

- почуття, сентимент, настрій;

- за розширенням: пропозиція, схильність, бажання.

意見 (의견) - думка

意味 (의미) - сенс, значення

意志 (의지) - воля, рішучість

同意 (동의) - домовленість, згода

주의 (主意) - ідея, план

У класичних текстах 意 часто позначає внутрішню думку серця, відмінну від 情 (емоцій).

У сучасній китайській мові вона також з'являється в абревіатурі Італії: 意大利 (Yìdàlì).