癡

Фоносемантична сполука:

疒 (радикал хвороби) - семантичний, що вказує на хворобу або розлад.

疑 (сумніватися, бути невпевненим) - фонетичний, що дає звук чи (середньовічно китайське drjie).

Разом вони виражають ідею психічного розладу або розгубленості, "хвороби розуму".

Таким чином, 癡 спочатку означало психічний розлад або божевілля, пізніше розширившись до нерозумної прихильності та наївної відданості.

癡心 (치심) - захоплення; нерозумне серце

癡情 (치정) - сліпе кохання; пристрасть

癡想 (치상) - нерозумна або маревна думка

癡人 (치인) - дурень; простодушна людина

痴呆 (치매) - деменція (у сучасній медицині пишеться через 痴)

У буддійській філософії 癡 (avidyā або moha) уособлює невігластво - одну з Трьох отрут (三毒) разом із жадібністю (貪) та гнівом (瞋).

Вона означає духовну сліпоту, нездатність сприймати істину і вважається першопричиною омани та страждань.

У літературному та поетичному контекстах, однак, 癡 може мати м'якший відтінок, описуючи чисту, віддану емоцію, що межує з дурістю - як у 癡情 (нерозумне кохання) або 癡心不改 (незмінне серце).

Таким чином, він поєднує патологію і пристрасть, виражаючи як божевілля, так і щирість.

Традиційний варіант 痴 (U+75F4) широко використовується на Тайвані, в Гонконзі та Японії, тоді як 癡 залишається стандартною формою в Кореї та в класичних китайських текстах.