玆

玆 за своїм композиційним походженням є подвоєнням 玄 (현 - чорний; темний; таємничий), і його початкове читання і значення - 현 (хьон), що означає чорний, а не 자. Цю позицію аргументує Дуань Юкай (단옥재) у своїй 《說文解字注》, де він наполягає на тому, що правильним читанням 玆 (від 二玄) має бути 현 (胡涓切), а не 자, і що читання 자 виникло через плутанину з не пов'язаним з ним ієрогліфом 茲.

茲 (U+8332) є окремим ієрогліфом, утвореним зі скороченої нижньої частини 絲 (실 사 - шовкова нитка: 幺幺), увінчаної трав'яним радикалом 艹, що означає пишну рослинність / густий ріст рослин. Цей 茲 був запозичений як вказівний займенник, що означає цей / тут, абсолютно не пов'язане фонетичне запозичення, яке не має нічого спільного з 玆.

Оскільки форми 玆 (від 二玄) і 茲 (від 艹 + 絲省) візуально схожі, ці два ієрогліфи протягом століть змішувалися у словниках. Словник Кансі (강희자전) слідує за Шовень цзєцзи, призначаючи читання 자 як для 玆 (у розділі радикалів 玄), так і для 茲 (у розділі радикалів 艸), документуючи змішання, але не вирішуючи його повністю. Дуань Юкай відкрито критикує цей підхід, стверджуючи, що 玆 слід читати лише як 현 і що функція вказівного займенника належить лише 茲.

Практичний результат полягає в тому, що 玆, 茲 та пов'язані з ними читання 자 / 현 були в документально зафіксованій плутанині щонайменше з часів династії Тан, і корейська лексикографічна традиція успадкувала цю невирішену неоднозначність.

玆 - це суто класичний та архаїчний ієрогліф. У сучасній корейській мові він майже не зустрічається у повсякденній лексиці, зберігшись лише у формальному класичному цитуванні та вивченні історичних документів.

자(玆) - цим; на цьому етапі (класичний демонстративний, використовується в офіційних заявах)

념자재자 (念玆在玆) - мати це на увазі; завжди мати це на увазі - з Книги документів (書經-大禹謨), одного з найбільш цитованих класичних випадків використання 玆 як вказівного займенника

Найвідоміше сучасне корейське використання:

기미독립선언서 (己未獨立宣言書, Декларація незалежності 1 березня 1919 року):

「오등(吾等)은 자(玆)에 아(我) 조선(朝鮮)의 독립국(獨立國)임과 조선인(朝鮮人)의 자주민(自主民)임을 선언(宣言)하노라」

"Цим ми заявляємо, що Чосон є незалежною державою і що корейський народ є самоврядним народом".

Початкове речення Декларації незалежності - 자(玆)에, що означає цим / в цей момент - є єдиним найвідомішим вживанням 玆 в сучасній корейській історичній пам'яті.

Наукова полеміка щодо 玆 і 茲 надзвичайно добре задокументована і має надзвичайно важливі наслідки. З технічної точки зору це питання про те, чи слід вважати два візуально схожі ієрогліфи, утворені з різних компонентів, ідентичними, чи їх слід розрізняти. У культурному плані це породило суперечку про правильну назву однієї з найвідоміших корейських праць з природознавства.

자산어보 проти 현산어보:

《玆山魚譜》, укладена Чон Як Чжон (정약전) під час його заслання на острові Хександо (흑산도) на початку 19 століття, є першим дослідженням риб і морських істот корейського узбережжя. У назві використовується 玆山 - де 玆山 є літературною назвою 흑산도 (Острів Чорної гори), 흑 (чорний) є значенням оригінального 玆 (від 二玄, читається як 현). Якщо 玆 читається як 자, то назва буде 자산어보; якщо як 현 (правильне оригінальне читання за Дуань Юкаєм), то назва буде 현산어보.

Корейські науковці досі не дійшли згоди щодо цього питання, і в науковій літературі з'являються обидва варіанти прочитання. Суперечка є прямим наслідком багатовікового змішування 玆 і 茲 і, як наслідок, неоднозначності прочитання.

Словник Кансі відкрито визнає цю проблему: 茲 і 玆 мають однакове звучання, але відрізняються за значенням.

Від 玄: читання 子之切 і 瑚涓切, що означає чорне / це / прізвище.

Від 艸: читання 子之切 і 牆之切, що означає буйна рослинність / циновка / топонім.

Відзначається взаємна контамінація словників по всій традиції, і редактори Кансі намагаються виправити ситуацію - але двозначність вже занадто глибоко вкоренилася, щоб її можна було вирішити за допомогою лексикографічного декрету.

Споріднені ієрогліфи:

玄 - чорний; темний; таємничий (подвоєний компонент, що утворює 玆)

茲 - пишна рослинність; цей (візуально схожий на ієрогліф, з яким злилося 玆; U+8332)

絲 - шовкова нитка (компонент, скорочена форма якого 幺幺 лежить в основі 茲)

此 - цей (поширений повсякденний вказівний займенник)

斯 - цей; тоді (класичний вказівний, близький синонім)

黑 - чорний (значення оригінального 玆, зараз передається цим ієрогліфом)

Класичні цитати:

《書經-大禹謨》 (Книга документів, поради Великого Ю)

「念玆在玆，釋玆在玆，名言玆在玆，允出玆在玆，惟帝念功」

"Майте це на увазі - нехай це буде завжди; відпускайте це, нехай це буде; називайте і говоріть про це, нехай це буде; щиро дійте з цього, нехай це буде - тільки Імператор пам'ятає про заслуги".

Найвідоміше класичне використання 玆 як вказівного займенника, що повторюється сім разів в одному уривку. В оригіналі 《書經》 використовується 茲; в танських кам'яних виданнях 玆 замінено на 玆; поєднання задокументоване тут у його найбільш ранньому класичному шарі.

《左傳-哀公八年》 (Цзо Чжуань)

「何故使吾水玆」

"Чому ти зробив нашу воду чорною?"

В 釋文 (текстовий коментар) записано: 玆, читається як 玄 (현). Саме цей уривок Дуань Юкай наводить як доказ того, що правильним читанням 玆 є 현, а не 자 - передана давня вимова, що збереглася в коментаторській традиції всупереч пізнішому лексикографічному дрейфу в бік 자.

《說文解字注》 (Коментар Дуань Юкая до "Шуовень", 1815)

「玆從二玄。胡涓切。十二部。今本子之切。非也。」

"玆 утворюється з двох 玄. Читається як 胡涓切 (현). Це дванадцята група рим. У нинішньому виданні вона читається як 子之切 (자). Це неправильно".

Чітке виправлення Дуань Юкая - найчіткіше наукове обґрунтування аргументу, що 玆 слід читати 현, а не 자, і що функція вказівного займенника належить лише 茲.

기미독립선언서 (Декларація незалежності, 1 березня 1919 року)

「오등(吾等)은 자(玆)에 아(我) 조선(朝鮮)의 독립국(獨立國)임과 조선인(朝鮮人)의 자주민(自主民)임을 선언(宣言)하노라」

"Цим ми заявляємо, що Чосон є незалежною державою і що корейський народ є самоврядним народом".

Найвідоміше єдине вживання 玆 в сучасній корейській історії - вступне слово Декларації Першого березня, обране через його класичну вагу та формальну демонстративність. Чи знали укладачі про наукову полеміку щодо правильного прочитання ієрогліф, не зафіксовано.

茲 (U+8332) - близькоспоріднений, але відмінний ієрогліф; його часто плутають