憾

Фоносемантична сполука:

心 ("серце, душа") - семантичний елемент, що вказує на почуття/емоції.

感 (gam / gǎn, "відчувати") - фонетичний елемент, що також несе емоційний відтінок.

Первісне значення: емоційне відчуття незадоволення або жалю в серці.

遺憾 (유감) - шкодувати; нещасний; жаліти

抱憾 (포감) - носити в собі жаль, каяття

憾事 (감사) - подія, що викликає жаль

無憾 (무감) - без жалю

千載憾 (천재감) - вічний жаль, тривала образа

憾 підкреслює емоційне незадоволення сильніше, ніж простий "жаль" (悔). Мається на увазі тривале, часто неминуче розчарування.

Часто використовується в офіційному, літературному та політичному контекстах для вираження жалю через невдалу ситуацію (наприклад, "遺憾으로 생각한다" = "ми шкодуємо про це").

У класичному вживанні може також означати обурення, образу.

У конфуціанській думці 憾 уособлює неминучий смуток від невиконаного обов'язку або втраченої можливості. Він відображає емоційний тягар від того, що ми не живемо відповідно до ідеалів, але без чіткої моральної волі, що мається на увазі в 悔 ("покаятися і виправитися").

У буддизмі 憾 можна прочитати як форму прив'язаності до минулих страждань чи розчарувань - чіпляння за те, чого не можна виправити. У цьому сенсі свобода від 憾 є частиною звільнення від мирських прив'язаностей.

У літературі 憾 часто передає трагедію мінливості життя - "抱憾終身" ("пронести жаль на все життя") контрастує з "無憾" ("жити, ні про що не шкодуючи").