憤

Фоносемантична сполука:

心 ("серце, душа") - семантичний елемент, що вказує на емоції.

賁 (bun / bēn, bì, "великий, енергійний") - фонетичний елемент.

На ієрогліфі зображено серце, наповнене великою силою, звідси "потужне емоційне збудження", що призводить до почуття гніву, обурення.

憤怒 (분노) - гнів, лють

忿憤 (분분) - обурений

憤慨 (분개) - праведне обурення

憤發 (분발) - збуджувати себе, розпалювати завзяття

憤世嫉俗 (분세질속) - "обурюватися світом і відчувати огиду до вульгарних звичаїв"

У конфуціанській думці 憤 - це не просто сліпа лють, але часто пов'язана з моральним обуренням - гнівом проти несправедливості чи безладу.

В "Луньцзи" Конфуцій сказав: "發憤忘食，樂以忘憂" - "Пробуджуючи рішучість (憤), людина забуває про їжу; в радості людина забуває про турботи". Тут 憤 означає пристрасне прагнення, а не просто гнів.

Таким чином, 憤 втілює як негативний сенс ображеного гніву, так і позитивний сенс ревної рішучості.