傭

Фоносемантична сполука, що складається з:

人 (사람 인) - семантичний елемент, що позначає людину або людську діяльність.

庸 (떳떳할 용) - фонетичний елемент, що забезпечує звук "йонґ" і означає нормальний, звичайний, стандартний.

《說文解字》 (Шовень цзєцзи):

「傭，使也。从人，庸聲。」

"傭 означає застосовувати або використовувати; складається з 人 (людина) і фонетичного 庸".

Таким чином, ієрогліф спочатку означав людину, залучену до служби або праці - когось, кого використовують у виконанні роботи.

Семантичний розвиток:

Буквальне:

- наймати або використовувати людину для праці.

- бути найнятим; служити під началом іншого.

Розширене:

- використовувати, застосовувати загалом (наприклад, ідеї, ресурси).

- бути збалансованим або рівним (균등하다), старе і рідкісне значення, що збереглося в альтернативному читанні 충 (chung).

傭人 (용인) - слуга, працівник

雇傭 (고용) - працевлаштування, наймати

傭工 (용공) - робітник, найманий працівник

傭金 (용금) - заробітна плата, платити

傭僕 (용복) - домашня прислуга

傭兵 (용병) - найманець (досл. "найманий солдат")

均傭 (균용) - рівномірно оплачувана, справедлива праця

У Китаї до Цинь 傭 означало тимчасових або контрактних працівників - особливо тих, хто працював за їжу або плату, на відміну від рабів (奴) або наймитів (僮).

《禮記-王制》 (Книга обрядів):

「凡民傭作於公家者，以日計功。」

"Усім простолюдинам, найнятим на громадські роботи, платять відповідно до щоденної праці".

Це опис раннього адміністративного регулювання заробітної плати - свідчення того, що наймана праця (傭作) була усталеною соціальною практикою.

《孟子-盡心上》 (Мен-цзи):

「有恆者，不傭而食。」

"Той, хто має постійність, не живе найманою працею".

Мен-цзи протиставляє доброчесну, самодостатню людину тим, хто змушений продавати свої сили, щоб прогодуватися, ілюструючи моральну гідність незалежності.

У пізніших династіях 傭 також поширилося на інтелектуальний контекст, описуючи найманих переписувачів або вчителів, звідси такі фрази, як 書傭 ("переписувач") і 學傭 ("приватний репетитор").

Символічна та філософська інтерпретація:

У конфуціанському моральному сенсі 傭 несе в собі імплікації соціального порядку і взаємної залежності - відносини між роботодавцем і найманим працівником як модель взаємної відповідальності.

君子 (шляхетна людина) може наймати інших (用人), але має робити це справедливо, тоді як найманий працівник (傭人) повинен діяти сумлінно.

《管子-牧民》 (Гуан-цзи, "Про управління народом"):

「用人者，務於得其心；傭人者，務於盡其力。」

"Той, хто працевлаштовує інших, повинен завоювати їхні серця; той, кого працевлаштовують, повинен віддавати всі свої сили".

Баланс між обов'язком і довірою - ілюстрація того, як навіть трудові відносини були оформлені як моральна гармонія під Небом.

Вона втілює практичну етику служіння та зайнятості - соціальну співпрацю між тими, хто наймає, і тими, хто служить.