奴

Ідеограматична сполука, що складається з:

女 (계집 녀) - жінка; тут символізує підпорядкування або рабство в ранніх патріархальних суспільствах.

又 (또 우) - рука; символізує командування або контроль.

Шовень цзєцзи (說文解字):

「奴，臣妾也。从女，从又。」

"奴" означає "слуга" або "кріпак". Утворений з 女 ("жінка") та 又 ("рука").

На ранніх бронзових та оракульних формах правий компонент 又 малювався у вигляді витягнутої руки, що вказувало на акт наказу або командування.

Таким чином, композиція спочатку зображувала жінку, яка перебуває під чиїмось керівництвом або контролем - ту, яка служить за чиєюсь командою.

Пізніше символ узагальнився, вийшовши за межі гендерної приналежності, і став означати будь-якого слугу, раба, підвладну особу, а згодом і людину низького становища.

奴隷 (노예) - раб, слуга

臣奴 (신노) - підданий або підневільний чиновник

婢奴 (비노) - чоловіки та жінки-раби (разом)

奴僕 (노복) - слуга, наймит

家奴 (가노) - домашній раб

官奴 (관노) - державний раб (історичний термін у Кореї)

農奴 (농노) - кріпак, селянин, прикріплений до землі

走奴 (주노) - раб-утікач

奴婢 (노비) - клас рабів (чоловіків і жінок)

У літературному та розмовному вжитку:

奴才 (노재) - "цей слуга", смиренне звертання перед начальством.

家奴、僕奴 - слуга в приватному домогосподарстві.

奴等 (노등) - "ми, раби", вживається у шанобливій множині.

У пейоративному розширенні 奴 стало позначати будь-яку підлу або низинну людину, що відображено в таких словах, як 놈, 녀석 в корейській мові, які семантично походять від цього поняття.

Інститут 奴 (рабства) в ранньому китайському суспільстві бере свій початок з часів династій Шан (商) та Чжоу (周), коли в рабство потрапляли військовополонені та злочинці.

З часом 奴 став загальним соціальним позначенням для рабів-кріпаків і домашніх рабів, часто в парі з 婢 (жінка-слуга) як 奴婢.

За часів династій Хань і Тан, 奴婢 були домашнім майном - як працівниками, так і символами багатства.

До періоду Тан, 奴 також міг позначати підлеглого або невдаху, який мав сильну соціальну стигму.

У корейському історичному суспільстві (고려-조선) 노비 (奴婢) означало спадкових рабів, які утворювали окремий соціальний клас аж до їхнього скасування наприкінці 19 століття.

Культурні та мовні примітки:

Оскільки 奴 означає меншовартість або підлеглість, він рідко з'являється в особових або топонімічних назвах.

Однак у релігійному чи побожному контексті його використовували з пошаною, виражаючи цілковиту відданість священній істоті, подібно до "слуга Божий" в авраамічних контекстах.

Наприклад:

文殊奴 (문수노) - "слуга Манджусрі"

牟尼奴 (모니노) - "слуга Мудреця (Шак'ямуні)"

三寶奴 (삼보노) - "слуга Трьох Коштовностей (Будди, Дхарми, Сангхи)"

Ці буддійські імена використовують 奴 для позначення смиренної покори і духовного служіння - того, хто присвячує тіло і душу Дхармі.

Культурно-символічна інтерпретація:

Хоча його буквальне значення означає підкорення, моральне переосмислення 奴 у пізніших релігійних і літературних текстах часто перетворювало рабство на символ лояльності, смиренності та вірності.

「願為佛奴，終不為王。」

"Я краще буду слугою Будди, ніж мирським царем".

Таким чином, 奴 втілює як найнижчий стан людини, так і найвищу духовну покору - слово, що поєднує страждання і відданість, рабство і віру.

Лінгвістичні примітки:

У фонетичній та графічній історії 奴 вплинув на кілька ієрогліфів (努, 怒, 弩 тощо), давши звукову основу no / nu в китайсько-ксенонських читаннях.

Він також вплинув на японську кана ぬ / ヌ (nu), обидві історично походять від скорописної форми 奴 (sōsho), що свідчить про глибоку культурну передачу від китайського ієрогліфічного письма до японської писемності.

努 (힘쓸 노) - додає 力 (сила) до 奴 → "докладати зусиль".

怒 (성낼 노) - додає 心 (серце) до 奴 → "гніватися", символізуючи "поневолене серце" або "емоції під обмеженням".

Ці похідні відображають семантичні зрушення від зовнішнього підкорення (奴) до внутрішньої боротьби (怒) або самодисципліни (努).