妃

Фоносемантична сполука, що складається з:

女 (계집 녀) - семантичний компонент, що репрезентує жінку або жіноче начало, вказує на відношення до жіноцтва або подружньої ролі.

己 (몸 기) - фонетичний компонент, що забезпечує звук fēi / bi і вказує на власне тіло або себе, передаючи інтимність або близькість.

За даними Шовень цзєцзи (說文解字):

「妃，匹也。从女，己聲。」

"妃 означає товариш або супутник. Утворюється з 女 ("жінка") та фонетичного 己 ("сам")".

Найпершим значенням слова 妃 було "жінка, яка стоїть поруч з чоловіком як його товариш або партнер" - пара рівних у побутовому чи церемоніальному сенсі.

З часом це значення спеціалізувалося на позначенні дружини короля чи імператора, зберігаючи при цьому своє давнє значення дружини в поетичному та архаїчному вжитку.

王妃 (왕비) - королева; королівська пані

皇妃 (황비) - імператорська пані

妃嬪 (비빈) - імператорські жінки в сукупності; королівські фрейліни

貴妃 (귀비) - благородна пані (титул високопоставленої імператорської дружини)

側妃 (측비) - другорядний консорт; наложниця

淑妃 (숙비) - доброчесна дружина

妃子 (비자) - королівська дружина або наложниця (досл. "королівська пані")

太妃 (태비) - вдова королеви або мати правлячого монарха

У давньокитайському суспільстві 妃 позначало головну дружину або королівську пані (консорт), на відміну від менших наложниць (嬪, 嫔, 宮人).

В імператорській гаремній системі 妃 представляв формальний ранг - нижчий за 皇后 (імператрицю), але вищий за більшість консортів, символізуючи витонченість, чесноти та близькість до королівської влади.

У "Книзі пісень" (詩經-周南-關雎) архетип королівської нареченої оспівується як ніжний і гідний:

「窈窕淑女，君子好逑。」

"Граціозна і доброчесна пані - гідна пара для шляхетного мужа".

Хоча саме слово 妃 тут не вживається, вірш виражає моральний та емоційний ідеал, який втілює 妃: жінка гармонійна, скромна та доброчесна, гідна правителя.

За часів династій Хань і Тан 妃 стало загальним почесним титулом для жінок палацу.

Зокрема, знаменита Ян Гуйфей (楊貴妃) з династії Тан - "Шляхетна дружина Ян" - ілюструє вишукану і водночас трагічну ауру, пов'язану з цим титулом.

У конфуціанській моральній літературі 妃 часто виступає як символ чесноти дружини (婦德) - відданості, пристойності та гармонії в сім'ї, що узгоджується з ширшими етичними ідеалами 內助 (внутрішня допомога) і 陰德 (чеснота жіночого начала).

Культурне та символічне значення:

Графічний символ 妃, що складається з 女 (жінка) та 己 (я), передає образ жінки, близької до себе — партнерки, з якою панує єдність і довіра.

У символічному тлумаченні це відображає принцип взаємодоповнюваності (陰陽合德): правитель і його дружина як гармонійні партнери, що представляють Небо і Землю, Ян і Інь.

У класичній поезії та мовленні 妃 також може означати кохану дружину або супутницю, не обов'язково королівську, але з ноткою гідності та ніжності:

「天作之合，地成其妃。」

«Небо створило їхній союз, а Земля завершила його наречену».

У мистецтві та літературі 妃 уособлює елегантність, відданість і жіночу шляхетність, часто в поєднанні з мотивами місячного світла, аромату і ніжної поведінки — культурним ідеалом спокійної, але сильної жіночності.

Поза політичним рангом, 妃 уособлює грацію, чесноту і гармонію, жіночий відповідник королівської влади і моральної сили — внутрішнє світло, яке врівноважує зовнішню силу королівської влади.