猶

Семантико-фонетична сполука:

犬 ("собака, тварина") - семантичний маркер на позначення тварини

酋 ("вождь, старійшина") - фонетичний компонент, що передає звук 유

Первісно означав вид мавп, згодом поширився метафорично:

- мавпи → підозрілий, нерішучий → вагатися

- схожість у поведінці → подібний; схожий

- поточний стан → все ще; тим не менш

Ця семантична еволюція добре засвідчена в ранніх китайських текстах.

Сучасна корейська мова рідко використовує 猶 поза ідіомами та класичними цитатами.

과유불급 (過猶不及) - надлишок так само поганий, як і нестача.

유약 (猶若) - наче, подібно до

유사 (猶似) - схожий, подібний

유래 (猶來) - ще попереду (класичне вживання)

猶 часто передає безперервність ("все ще") або порівняння ("як, ніби").

У класичних текстах у певних конструкціях граматична поведінка нагадує 而 або 若.

Початкове зоологічне значення ("мавпа") збереглося лише в античних записах.

Фонетичний компонент 酋 з'являється в кількох словах з читанням yu/you/yo-, наприклад, 遊, 猷, 逾.

Класичні цитати:

《論語-先進》 (Аналекти 11:16)

「過猶不及。」

"Надлишок подібний до нестачі"

猶 = "подібно, так само як"

《孟子-離婁下》 (Мен-цзи)

「今有無名之指，猶欲其有名也。」

"Якби у когось був палець без імені, він все одно хотів би, щоб у нього було ім'я".

猶 = "все одно, навіть так"

《莊子-外物》 (Zhuangzi)

「猶有未樹者。」

"І все ж є ще ті, хто ще не визначився".

猶 = "все ж таки, ще"