猜

猜 - фоно-семантична сполука, що комбінується:

犬 (개 견) - семантичний елемент, що означає собаку, символізує тваринний інстинкт, пильність та підозрілість.

靑 (타를 청) - фонетичний компонент, що надає вимову cāi та позначає розумову або візуальну ясність.

Давнє зображення передбачає пильну собаку, яка реагує на щось невизначене, уособлюючи тривожну настороженість - звідси "бути підозрілим".

З цього емоційного відтінку виникло раціональне значення "здогадуватися" - розумовий акт дослідження невідомого.

猜忌 (시기) - ревнощі, взаємні підозри

猜疑 (시의) - підозра, сумнів

猜測 (시측) - здогадка, припущення

猜想 (시상) - припущення, гіпотеза

猜拳 (시권) - ручна гра "камінь-папір-ножиці" (досл. "кулаки-відгадки")

У ранній китайській метафорі собака (犬) часто уособлював пильність або захисну підозрілість.

Таким чином, 猜 описує серце, яке охороняє себе, як пильний собака, уважний до прихованих мотивів - яскравий образ людської обережності.

За часів династії Хань 猜 розширилося від емоційних ревнощів до інтелектуальних висновків.

Не довіряти означало не просто вірити, а досліджувати невідоме за допомогою інтуїції - ментальна паралель до собачого нюху.

Таким чином, 猜 поєднує емоції та розум, інстинкт та пізнання, виражаючи перехід від відчуття підозри до формування гіпотези.

У конфуціанських і буддійських текстах 猜忌 ("ревнива підозрілість") іноді трактується як моральна вада - неспокійне серце, яке не може довіряти іншим.

На противагу цьому, 猜測 ("здогадуватися") стало нейтральним інтелектуальним дієсловом у філософії та літературі, що відображає допитливість і проникливість.

У сучасній китайській мові 猜 найчастіше означає "відгадувати", як у 猜謎 (розгадувати загадки) або 猜拳 (грати в камінь-ножиці).

Його емоційне значення "ревнощі" збереглося переважно в усталених фразах, таких як 猜忌, що відлунює давнішим моральним тоном обережної недовіри.