暑

Фоносемантична сполука, що складається з:

日 (сонце) - семантичний компонент, що вказує на тепло та сонячне світло

者 (людина; той, хто) - фонетичний компонент (shǔ)

Ієрогліф виражає уявлення про людину, яка перебуває під палючим сонцем, передаючи сильну спеку, а не тепло взагалі. Звідси значення природно поширилося на літню спеку та спекотні пори року.

暑中 (서중) - середина літа

酷暑 (혹서) - сильна спека

避暑 (피서) - втеча від спеки; літній відпочинок

暑氣 (서기) - літня спека; спека в повітрі

暑 позначає сильну сезонну спеку, особливо гнітючу літню спеку.

Відрізняється від 熱 (열):

暑 - сезонна або кліматична спека (літня спека)

熱 - спека взагалі, жар, пристрасть, теплова енергія

Пов'язані ієрогліфи:

夏 - літо (сама пора року)

熱 - спека; лихоманка; пристрасть

炎 - полум'я; палюча спека

暖 - тепло (помірне тепло)

У корейській ханча над 日 у компоненті 者 є додаткова риска 丶, яка також є історичною формою, знайденою у словнику Кансі.

Ідеограма сумісності CJK (U+FA43) існує для японської форми kyūjitai, яка подібна до наведеної вище.