是

Піктографічна, а пізніше фоносемантична сполука:

У бронзових написах (金文 jinwen) 是 складалося з 早 (조, "ранній / схід сонця") над 止 (지, "зупинятися, стояти").

Це, ймовірно, символізувало сонце, що зупинилося в зеніті, метафору правильності, коректності або перебування в належній точці.

Деякі дослідники (зокрема, Го Можо, 郭沫若) припускають, що спочатку тут був зображений ополоник або ложка (匙) - інструмент для вимірювання і, таким чином, забезпечення правильності.

Пізніше, у офіційному письмі (隸書) верхня частина була переосмислена як 日 (сонце), а нижній елемент еволюціонував у бік 正 (правильний), вирівнявшись графічно і семантично з "правильністю".

Таким чином, 是 перетворився з ієрогліфа вирівнювання або правильності на ієрогліф істини та ствердження.

시비 (是非) - правильний і неправильний; суперечка

시정 (是正) - виправляти, робити правильним

시연 (是然) - підтвердження, згода

시직 (是職) - законна посада або належна роль

진시 (眞是) - дійсно є; повністю правильний

У сучасних китайсько-корейських сполуках 是 зберігає основне значення "правильності" або "ствердження".

Він більше не функціонує як граматичний сполучник ("이다") у корейській мові, але ця давніша функція збереглася в китайській та японській граматиках.

У сучасній китайській мові 是 функціонує як основна копула ("бути") і як емфатична стверджувальна частка:

這是書。- Це книга.

我是學生。- Я студент.

是的。- Так, це вірно.

Класичні та історичні нотатки:

У текстах доциньських часів 是 був передусім прикметником або вказівним займенником, що означав "цей, правильний, належний".

За часів династії Хань він перетворився на дієприкметник - еквівалент сучасного "бути" (be 동사) - граматична роль якого зберігається і в сучасній китайській мові.

Приклади з класичної літератури:

「是非之心，人皆有之。」

"Почуття добра і зла є в кожній людині" - Мен-цзи (孟子).

「學而時習之，不亦說乎？有朋自遠方來，不亦樂乎？人不知而不慍，不亦君子乎？是三者也。」

"Вчитися і постійно практикувати - хіба це не радість? Мати друзів, які приїжджають здалеку, хіба це не радість? Бути непримітним, коли інші тебе не знають, хіба це не поведінка джентльмена? Ці троє (是三者) є такими" - Аналекти (論語).

Використання 是 як "цей" або "правильний" зумовило його філософське і моральне значення в конфуціанській етиці - розрізнення "是非" (правильності і неправильності) є фундаментальною моральною здатністю.

Культурологічні та філософські нотатки:

У конфуціанській і менській філософії 是 означає моральну проникливість і правильність - здатність відрізняти правильне (是) від неправильного (非).

Ця здатність, яка називається 是非之心 (розум, що знає добро і зло), вважається одним з чотирьох начал (四端) людської доброчесності.

「是其所是，非其所非，君子矣。」

"Той, хто схвалює те, що правильно, і засуджує те, що неправильно, - справжній джентльмен" - Сюньцзи (荀子).

У буддійських текстах 是 функціонує в більш онтологічному сенсі - виражаючи ствердження істини або існування ("так воно є", 是法), подібно до санскритського tathā ("таким чином/так").

Наприклад, у "Сутрі серця" (般若心經) у фразах на кшталт "是諸法空相" ("ці дхарми мають порожню форму") 是 вживається в екзистенційному та стверджувальному значенні.

Символічне тлумачення:

是 втілює правоту, ствердження та існування - означає "те, що є".

Еволюція від демонстративного ("це") → морального ("правильно") → екзистенційного ("є") простежує глибоку філософську дугу:

вказати на істину, розпізнати її і, нарешті, ствердити.

「是者，真理之名也。」

"Є" - ім'я самої істини".

У духовному та мовному плані "є" поєднує буття та правильність, слугуючи водночас словом істини та словом існування.