星

Походить від більш ранньої складної форми 曐 (U+66D0), що складається з:

晶 (맑을 정) - означає багато сяючих вогнів,

生 (날 생) - означає народжуватися або виникати.

Поєднання зображує зірки, що народжуються на чистому небі, звідси складна піктограма та фоносемантична сполука:

Семантичне тлумачення: "Світила, що з'являються на небі".

Фонетична кореляція: 晶 (jing) і 生 (sheng) мають близьку давню фонетичну спорідненість з 星 (xīng).

З часом спрощення призвело до того, що три сонця (晶) стали одним (日), а 生 злилося з 晶, утворивши сучасну форму 星.

星星 (성성) - зорі, зоряне світло

明星 (명성) - яскрава зірка; Венера; також "відома людина"

星辰 (성신) - зірки та небесні тіла

星座 (성좌) - сузір'я

行星 (행성) - планета ("блукаюча зірка")

衛星 (위성) - супутник ("супровідна зірка")

流星 (유성) - метеор, падаюча зірка

星光 (성광) - зоряне світло

星宿 (성수) - сузір'я; зоряний дім (астрономічна система)

У стародавній космології 星 символізував явний порядок Неба (天) - видиме вираження небесної волі.

觀乎天文，以察時變；觀乎人文，以化成天下。

"Спостерігай за небесними візерунками (天文), щоб розпізнати часові зміни; спостерігай за людською культурою, щоб перетворити світ" - Книга змін (易經 - 繫辭傳).

Тут 星 уособлює ритм космічного часу, спрямовуючи людське життя та ритуал через його неухильний плин.

У літературі 星 часто асоціюється з чистотою, постійністю та надією в темряві.

孤星之明，不倚日月而自耀。

"Самотня зірка світить власним світлом, не потребуючи ні сонця, ні місяця".

Ця моральна метафора прирівнює доброчесну людину до непохитної зірки - незалежної, витривалої та яскравої серед темряви.

У неоконфуціанській думці 星 (як і 日, 月) представляє лі (理) - принцип упорядкування Всесвіту.

Кожна зірка маніфестує один з аспектів візерунка Неба, утворюючи мікросвіт космічної гармонії.

星列而不亂，象乎德之有序。

"Зірки розташовані без плутанини, віддзеркалюючи порядок чеснот".