嫁

Походить від 家 (дім, родина).

Складається з 女 (жінка) + 家 (дім).

Семантично: жінка (女), яка залишає свою рідну сім'ю, щоб належати до іншої сім'ї (家) через шлюб.

Функціонує як 形聲 (фоно-семантична сполука) з 家 як фонетичним, так і як 會意 (складна ідеограма), що вказує на "жінка + дім".

出嫁 (출가) - видати заміж (жінка виходить заміж в іншу сім'ю)

嫁女 (가녀) - віддавати дочку заміж

轉嫁 (전가) - перекладати, передавати, переносити (провину, відповідальність, витрати)

嫁妝 (가장) - придане

改嫁 (개가) - вийти заміж (для вдови або розлученої жінки)

У конфуціанській сімейній культурі 嫁 підкреслював перехід жінки з її родового клану в сім'ю чоловіка, підкреслюючи батьківську спорідненість.

Слово 出嫁 ("видати заміж") досі відображає цю перспективу в китайській, корейській та японській мовах.

Завдяки семантичному розширенню 嫁 набуло переносних значень: привласнювати, перекладати на інших - як-от у сполуках на кшталт 轉嫁 (перекладати відповідальність, перекладати провину).