娶

Походить від 取 (брати, захоплювати).

Складається з 女 (жінка) + 取 (брати).

Функціонує як 形聲 (фоно-семантична сполука) з 取 як фонетичним і як 會意 (складна ідеограма): "взяти (取) жінку (女)", тобто одружитися з дружиною.

娶妻 (취처) - брати дружину, одружуватися

再娶 (재취) - одружитися вдруге (для чоловіка)

聘娶 (빙취) - одружуватися за допомогою офіційних заручин та обрядів

娶親 (취친) - шлюбний союз шляхом взяття дружини

У традиційній конфуціанській структурі сім'ї існувала різниця між

娶 (취) - шлюб з точки зору чоловіка, "взяти дружину".

嫁 (가) - шлюб з точки зору жінки, "вийти заміж (за іншу сім'ю)".

Ця дихотомія підкреслює патрілінійний порядок: жінка залишає свій рідний клан (出嫁), тоді як чоловік приймає її у свою сім'ю (娶妻).

Образно кажучи, елемент 取 підкреслює акт прийняття або отримання подружжя, на відміну від 嫁, який підкреслює відхід і передачу.