墓

Утворюється як фоносемантична сполука:

土 (земля, ґрунт) забезпечує семантичний компонент, що вказує на поховання в землі.

莫 (не, жоден; також фонетичний елемент) забезпечує фонетичне значення.

Оригінальне зображення передбачає нагромадження землі (土) у вигляді кургану, що позначає місце поховання померлого, а 莫 надає йому звучання.

Семантичний діапазон:

- могила, гробниця (무덤);

- курган, могила (분묘);

- ширше: будь-яке монументальне місце спочинку померлих.

묘지 (墓地) - цвинтар, кладовище

분묘 (墳墓) - могила, гробниця

고분묘 (古墳墓) - стародавній курган

왕묘 (王墓) - королівська гробниця

У конфуціанській традиції 묘 (墓) - це не просто фізична могила, а священне місце синівської шанобливості (孝) і шанування предків. Відвідування та догляд за могилами предків (часто під час 성묘 в Чусок або інших поминальних обрядів) вважається моральним обов'язком, що пов'язує живих зі своїм родом. Поняття 묘 виходить за межі поховання і означає безперервність роду, повагу до предків та моральний порядок, що пов'язує минуле і сьогодення.