揮

Фоносемантична сполука, що складається з:

手 (손 수) - семантичний компонент, що позначає руку та дію, яку вона виконує.

軍 (군사 군) - фонетичний компонент, що наближається до звуку huī і первісно означав армію.

Хоча може здатися, що комбінація зображує "командування військами рукою", це випадковий збіг. Належний аналіз - фонетичний: 軍 передає звук, а не значення.

手 + 軍 → 揮 → "рухати або спрямовувати рукою".

Завдяки природному семантичному розширенню воно стало означати як фізичний рух (махати, розкидати), так і розумовий напрямок (командувати, керувати).

指揮 (지휘) - спрямовувати, командувати; диригент (у музиці)

揮動 (휘동) - махати, розмахувати

揮發 (휘발) - випаровуватися

揮毫 (휘호) - володіти пензлем для письма; складати каліграфію

揮淚 (휘루) - проливати сльози (дослівно "змахувати сльози")

揮軍 (휘군) - командувати військом

揮別 (휘별) - махати рукою на прощання

揮手 (휘수) - махати рукою

У класичній літературі 揮 часто символізує легку владу вельможі - керувати жестом, а не силою.

君子之道，揮而不迫，感而不怒。

"Шлях джентльмена полягає в тому, щоб керувати жестом, а не примушувати; спонукати інших почуттями, а не гнівом".

Таким чином, 揮 втілює конфуціанський ідеал морального впливу (德化), де командування випливає з чесноти, а не з домінування.

У каліграфії та мистецтві 揮毫 (володіти пензлем) стало символом творчого духу в русі.

Рух пензля, керований розумом, віддзеркалює космічний акт творення:

筆者之揮，心之舞也。

"Штрих письменника - це танець серця".

Тут 揮 означає не просто рух, а спрямування ци (氣) через дисципліноване вираження - концепція, спільна для живопису, бойових мистецтв і навіть управління.

У даоській думці 揮 відображає потік дії, керований спонтанністю (無爲).

Справжня майстерність полягає в 揮而不執 - "рухатися вільно, без прив'язаності".

Такий рух вирівнює людський дух з природним Шляхом (道).