悲

сумувати, журитися, засмучуватися;

Етимологія

Фоно-семантична сполука:

心 (серце, душа) - семантичний, вказує на почуття та емоції.

非 (не, неправильно, помилка) - фонетичний елемент, що також вказує на протиріччя, конфлікт або негативність.

Первісно передавав відчуття неспокійного або обтяженого серця, породжуючи значення скорботи та печалі.

Семантичний діапазон:

- смуток, печаль, горе (емоційний біль);

- оплакувати, нарікати, жаліти;

- переносні: трагедія, нещастя, те, що викликає смуток.

Використання у корейській мові

悲哀 (비애) - скорбота, горе

悲劇 (비극) - трагедія

悲鳴 (비명) - крик, крик біди

悲痛 (비통) - глибоке горе, мука

悲觀 (비관) - песимізм (букв. "бачити крізь горе")

Додаткові примітки

У буддійських і класичних текстах 悲 часто поєднується з 慈 (співчуття, доброзичливість), утворюючи 慈悲 (співчутлива скорбота), одну з основних чеснот, що описує співчуття Будди до живих істот.

У літературі 悲 часто має відтінок благородного смутку (наприклад, "трагічна краса" швидкоплинних речей).