敗

Первісно складне слово:

鼎 (жертовний казан) - семантичний елемент, що позначає цінну посудину або предмет;

攴 (бити, розбивати) - семантичний елемент, що вказує на дію сили або ламання.

Первісне зображення передавало розбиття або перекидання казана, що символізувало руїну або поразку.

Пізніше 鼎 було спрощено до 貝 (мушля, гроші), утворивши сучасну форму. Оскільки 貝 зазвичай слугує фонетичним елементом, сучасний аналіз часто розглядає ієрогліф як фоно-семантичну сполуку:

攴 - семантичний (завдавати удару, ламати, руйнувати);

貝 - фонетичний (pài) і символізує цінність або товар, легко пов'язується з поняттям втрати.

Семантичний діапазон:

- програти, зазнати поразки в битві або змаганні;

- зазнавати невдачі, руйнуватися, ламатися;

- занепадати, гнити, псуватися (їжа, тканина і т. ін.);

- за розширенням: поразка, провал, руїна.

Сучасне значення зосереджене на "зазнати поразки, зазнати невдачі", хоча в історичних текстах з'являються залишки давнішого каузативного значення.

敗北 (패북) - поразка, програти битву

失敗 (실패) - невдача

敗壞 (패괴) - розбещення, моральна загибель

敗亡 (패망) - крах, падіння

潰敗 (궤패) - розгром, нищівна поразка

У класичній китайській мові 敗 було поліфонічним ієрогліф:

p- (беззвучне) читання: перехідний, перемогти, знищити.

b- (дзвінке) читання: неперехідне, бути переможеним, руйнуватися.

З часом перехідне значення значною мірою зникло, залишивши неперехідне значення домінуючим.

Наприклад:

《左傳》: 公敗宋師於菅 ("Герцог розгромив армію Сун при Гуані") - перехідне вживання.