俗

Утворений як фоносемантична сполука:

人 (людина) забезпечує семантичний елемент, пов'язаний з людським суспільством;

谷 (долина, gǔ) - фонетичний елемент.

Спочатку означало "шляхи народу", тобто звичаї або народні звичаї, а пізніше розширилося до значення "світський" або "вульгарний" на противагу піднесеному або витонченому (雅).

Семантичний діапазон:

- звичаї, манери, народні звичаї (풍속);

- світський, мирський (속세, 世俗);

- вульгарний, грубий, звичайний (속되다).

風俗 (풍속) - звичаї, манери

世俗 (세속) - світський світ

俗語 (속어) - розмовна мова, просторіччя

俗人 (속인) - неспеціаліст, простолюдин

俗化 (속화) - ставати вульгарним, секуляризованим

У конфуціанстві 俗 часто має зневажливе значення, протиставляючись витонченому 雅, що підкреслює ідеал виховання себе вище за звичайні звичаї.

У буддизмі 俗 використовується для того, щоб відрізнити мирське життя (在俗) від монастирського, а фраза 出俗 означає "залишити світ" і вступити на релігійний шлях.

У даосизмі це може означати зв'язаність мирським пилом (俗塵), від якого мудрець шукає звільнення.

У християнському дискурсі 俗 використовується для протиставлення святого (聖) і мирського (俗), що перегукується з біблійним розрізненням між "світом" і життям у Христі. Такі терміни, як 世俗 або 俗世, використовуються в перекладах для позначення "мирської" сфери на противагу святій, як у Римлянам 12:2: "і не стосуйтесь до віку цього (勿效法這個世俗)". Таким чином, 俗 позначає людську культуру, відмінну від Бога, часто з застережливим тоном.