但

Фоносемантичний ієрогліф:

人 (사람 인) - вказує на відношення до людини або людської справи.

旦 (아침 단) - забезпечує вимову dan і в оригіналі "світанок".

Таким чином, значення: "людина на світанку - тільки / лише" (у старіших вживаннях). Деякі джерела припускають, що початкове значення 但 було "з голими грудьми" (裸裎) або "згинатися", перш ніж стати сполучником, що означає "але / тільки".

단지 (但只) - просто, якраз.

단연 (但然) - безперечно; безумовно (хоча й рідше).

Відповідно до класичного словника 說文解字 (Шовень цзєцзи) від 許慎:

「但，裼也。從人，旦聲。」 【卷十三下】

Це свідчить про те, що 但 спочатку означав "裼" (оголювати верхню частину тіла) і складається з 人 (людина) та фонетичного 旦 (світанок / ранок).

У сучасній граматиці ми знаходимо пояснення (хоч і не стародавнє):

"不但貴，而且難買。" - 這個東西不但貴，而且難買。 ("Цю річ не тільки дорого, але й важко купити").

Це свідчить про використання схеми 不但 ... 而且 ..., де 但 виступає як частина обмежувального сполучника "не тільки ... але й".

Спочатку 但 мав значення, пов'язане з оголеною або відкритою верхньою частиною тіла людини (裼), як показує запис Шовень цзєцзи. З часом значення змістилося від буквального до абстрактного: від голого / тільки до просто; лише; однак.

Як задокументовано, сьогодні ієрогліф функціонує насамперед як сполучник обмеження або винятковості (тільки/справедливо) і як заперечний сполучник ("але; однак").

Перехід від конкретного до абстрактного значення характерний для багатьох китайських ієрогліфів: конкретне фізичне значення → переносне і граматичне вживання.

Обговорюючи розвиток сполучників у китайській мові, науковці зазначають, що такі ієрогліфи, як 任, 但, 令 еволюціонували від дієслів до умовних/обмежувальних сполучників.

Отже, 但 може бути частиною ширшого процесу граматикалізації лексичних одиниць у сполучники.