絕

Спочатку це був піктограмою:

У написах на ворожильних кістках (甲骨文): зображував два пучки ниток з прорізаними крізь них косими лініями, що символізувало "розрізання нитки ножем".

Бронзове письмо (金文): писався як 𢇍 - чотири 幺 ("нитки"), переплетені з 刀 ("ножем"), показуючи багаторазове розрізання ниток.

Мале письмо печатки (小篆): реструктурований у 糸 ("нитка, шовк") + 刀 ("ніж") + 卩 ("фонетичний, 절"). Так утворилася повна форма 絕.

Канцелярське та статутне письмо кайшу (隸書 / 楷書): стабілізувався як 絕, але пізніше графічне спрощення призвело до 絶 (модифіковане 刀), яке поширилося в японській та корейській мовах.

Таким чином, ієрогліф за своєю суттю є фоносемантичною сполукою:

糸 (가는 실 멱, "нитка") - семантичний, що вказує на різання нитки.

卩 (병부 절, "тюлень, людина, що стоїть на колінах") - фонетичний, що забезпечує звук 절.

刀 (칼 도, "ніж") - графічний залишок початкової піктограми.

絶交 (절교) - розірвати стосунки

絶望 (절망) - відчай

絶壁 (절벽) - прямовисна скеля

絶対 (절대) - абсолютно, безумовно

断絶 (단절) - обривати, переривати

Історія варіантів:

絕 - вважається "правильною/оригінальною" формою, зберігається в китайських словниках і в стандартах Тайваню/Гонконгу.

絶 - варіантна форма, широко використовується в Японії (як кандзі Jōyō) та Кореї.

Корейська: Стандартний словник корейської мови (표준국어대사전) використовує 絕 як головну форму.

Китайська: у спрощених ієрогліфах використовується 绝 (糸 спрощено до 纟).

Японська: використовує 絶 як стандарт.