窟

Фоносемантична сполука:

穴 (구멍 혈, "отвір, порожнина") - семантичний, позначає щось видовбане в землі або скелі.

屈 (굽을 굴, "згинатися, схилятися") - фонетичний, що забезпечує звук 굴.

Передає значення видовбаного, вигнутого місця - тобто природної або створеної людиною печери.

동굴 (洞窟) - печера, підземелля

석굴 (石窟) - кам'яний грот, висічена в скелі печера (наприклад, буддійські печерні храми)

혈굴 (穴窟) - лігво, нора

은굴 (隱窟) - прихована печера, притулок

Часто в парі з 洞 (동, "печера") утворює 洞窟, підкреслюючи природну печеру.

Вживається метафорично для позначення схованки або лігва.