神

神 поєднує в собі 示 (вівтар) + 申 (блискавка), символізуючи зв'язок між божественними силами і надприродними явищами, такими як грім і блискавка. Його використовують для позначення богів, духів, привидів і навіть "духовних" якостей у людях.

Початково ієрогліф був тільки компонентом 申 - це піктограма, що представляє блискавку.

У давнину грім і блискавка - гучні блискавки, які супроводжувались бурями - вважалися жахливими і пов'язувалися з надприродними силами.

Через цю асоціацію 申 стало означати "дух" або "божественна сила".

Пізніше, коли 申 почали запозичувати для інших значень, переписувачі додали 示 ("вівтарний" радикал, що позначає речі, пов'язані з богами та ритуалами).

Таким чином, 神 стало фоносемантичним ієрогліфом (звук від 申, значення від 示) і складним ідеографом (поєднуючи значення блискавки/божества + ритуал) одночасно.

У східноазійських мовах 神 має ширше значення, ніж західне слово "бог" (God, Deus). Воно стосується не лише верховних божеств, але й духів, привидів та людської душі/духу (наприклад, 精神 "душа, дух").