神
- дух, божество, божественна істота;
Етимологія
神 поєднує в собі 示 (вівтар) + 申 (блискавка), символізуючи зв'язок між божественними силами і надприродними явищами, такими як грім і блискавка. Його використовують для позначення богів, духів, привидів і навіть "духовних" якостей у людях.
Початково ієрогліф був тільки компонентом 申 - це піктограма, що представляє блискавку.
У давнину грім і блискавка - гучні блискавки, які супроводжувались бурями - вважалися жахливими і пов'язувалися з надприродними силами.
Через цю асоціацію 申 стало означати "дух" або "божественна сила".
Пізніше, коли 申 почали запозичувати для інших значень, переписувачі додали 示 ("вівтарний" радикал, що позначає речі, пов'язані з богами та ритуалами).
Таким чином, 神 стало фоносемантичним ієрогліфом (звук від 申, значення від 示) і складним ідеографом (поєднуючи значення блискавки/божества + ритуал) одночасно.
Використання у корейській мові
У східноазійських мовах 神 має ширше значення, ніж західне слово "бог" (God, Deus). Воно стосується не лише верховних божеств, але й духів, привидів та людської душі/духу (наприклад, 精神 "душа, дух").
Слова, які походять від ієрогліфа 神
- 귀신(鬼神)–привид; дух; божество; бог; демон; кричуще вдягнений; зацикленість
- 말초 신경(末梢神經)–периферичний нерв
- 무신론(無神論)–атеїзм
- 무신론자(無神論者)–атеїст
- 범신론(汎神論)–пантеїзм
- 신(神)–бог; божество
- 신경(神經)–нерв; нерви
- 신경계(神經系)–нервова система
- 신기(神技)–досконала майстерність; божественна майстерність
- 신령(神靈)–бог; божество
- 신비(神祕)–таємниця
- 신선(神仙)–відлюдник
- 신성(神聖)–бути священним; бути святим
- 신약(神藥)–чудодійний препарат; чудодійні ліки
- 신주(神主)–меморіальна табличка; табличка предків
- 신학(神學)–теологія; богослов'я
- 신학자(神學者)–богослов; теолог
- 신화(神話)–міф; міфологія; легенда
- 여신(女神)–богиня; жіноче божество
- 유신론(有神論)–теїзм
- 잡신(雜神)–різні злі духи; дрібні демони
- 정신(精神)–дух; душа; розум; філософія
- 정신문명(精神文明)–духовна цивілізація
- 중추 신경(中樞神經)–центральна нервова система
- 戈火中田中 (IFLWL)
- ⿰ 礻 申 (G H T J V)
- ⿰ 示 申 (K)
- U+FA19