甓

Фоносемантична сполука, що складається з:

瓦 (черепиця; гончарний виріб; обпалена глина) - семантичний компонент, вказує на обпалені глиняні матеріали, що використовуються в будівництві;

辟 (лінійка; відкривати; уникати) - фонетичний компонент, забезпечує звук "бьок" і виконує тут суто фонетичну функцію.

Таким чином, ієрогліф позначає обпалений глиняний блок, який використовується в будівництві, а саме цеглу, а не черепицю.

甓 не використовується в повсякденній корейській мові, де 벽돌 пишеться хангилем.

벽甓 - цегла; цегляна кладка

파벽 (破甓) - бита цегла; щебінь

甓 позначає повнотілу обпалену цеглу, особливо ту, що використовується у будівництві стін, тротуарів і фундаментів.

Це більш технічне та літературне слово, ніж повсякденне 磚, і часто з'являється в класичних або описових контекстах.

甓 підкреслює матеріальну субстанцію та конструкцію, а не метафору.

Часто контрастує з:

瓦 - черепиця (особливо покрівельна)

石 - камінь

土 - земля (сировина)

У класичній прозі згадки про 甓 часто викликають асоціації з міським будівництвом, укріпленнями чи руїнами.

Вживання в класичному стилі:

甓瓦滿地 - "Цегла та черепиця вкрили землю"

城毁而甓存 - "Місто впало, але цегла залишилася"