樞

Фоносемантична сполука:

木 (나무 목) - семантичний компонент, вказує на дерево або дерев'яні конструкції (наприклад, двері або рами).

區 (구분할 구) - фонетичний компонент, забезпечує звук shū / chu і вказує на відокремлення, поділ або центральність.

Таким чином, 木 + 區 → 樞 - "дерев'яна конструкція, що обертається", тобто шарнір або стрижень.

У Шовень цзєцзи (說文解字):

「樞，戶樞也。从木，區聲。」

"樞 означає петлю дверей; складається з 木 і фонетичного 區".

Таким чином, ієрогліф символізує вісь, на якій обертається система, чи то фізично (дверна петля), чи то концептуально (центральний принцип управління, мислення чи життя).

樞機 (추기) - шарнір; стрижневий механізм; центральний орган (як у 樞機主敎 "кардинал" у католицькому вжитку)

中樞 (중추) - центр; ядро; нервовий центр

樞軸 (추축) - стрижень; вісь; стратегічний ключовий момент

樞要 (추요) - істотний; важливий; життєво важливий

樞府 (추부) - центральний адміністративний офіс (історичний термін)

Словник Кансі (康熙字典, том 601):

「樞，戶樞也，引申為機要之處。」

"樞 означає дверну петлю, а отже, будь-яке місце чи положення, що має життєво важливе значення".

У літературі та філософії 樞 означає точку рівноваги та контролю - невидимий центр, який дозволяє світу, державі чи людині рухатися в гармонії.

Чжуан-цзи (莊子 - 天道):

「道之樞，虛無之始也。」

"Стрижень Дао - це початок порожнечі" - 樞 тут позначає центральну вісь космічної трансформації.

Книга Хань (漢書 - 百官志):

「設中樞府，以總機要。」

"Центральне управління було створено для нагляду за найважливішими справами". - раннє бюрократичне вживання.

Похідне поняття 中樞 (중추) стало позначати "нервовий центр" як уряду, так і людського тіла - місце контролю та координації.

Фонетична примітка: хоча стандартною вимовою китайсько-корейської мови є 추, деякі давні словники риме фіксують вторинну вимову 우 (烏侯切), що відображає регіональні або архаїчні фонетичні варіанти.