禱
- молитися;
- благати, підносити благання (до Бога);
Етимологія
Це фоносемантичне сполучення, що складається з:
示 (вівтар, показувати, ритуал) - семантичний елемент, що вказує на жертвоприношення або молитву перед вівтарем;
壽 (су, довге життя) - фонетичний елемент, також пов'язаний семантично з довголіттям і благословенням.
Історичні форми:
Написи на ворожильних кістках (甲骨文): 禱 з'являється в тій самій формі, що й 祝 (молитися, закликати), що відображає їхнє спільне ритуальне значення.
Бамбукові тексти Гуодянь (楚簡): зустрічається на письмі з варіантом 壽 як фонетичним, а іноді як 曰 + 示, розташованим вертикально.
Шовень цзєцзи (說文解字): подає форму "чжоуського письма" (籒文) як 𥜹 (⿰⿱𠃬示⿱眞夂), інтерпретуючи її як 𠃬 (фонетичне, пізніша частина 壽) у поєднанні з 眞 (правда, щирість) і 夂 (слідувати, продовжувати), щоб підкреслити значення "щиро молитися про благословення"."
Інші варіанти включають 𥛇, де 𠃬 безпосередньо функціонує як фонема без 壽.
Семантичний діапазон:
- молитися, благати - особливо урочиста молитва перед небом або божествами.
- просити благословення - з акцентом на довголіття, здоров'я або удачу.
- у сполуках: часто з'являється в парі з 祈, як у 祈禱 (підносити молитви).
Використання у корейській мові
Сьогодні воно залишається широко вживаним у Східній Азії, найчастіше у сполуках, що означають молитву, благання та благословення.
기도 (祈禱) - молитва
배도 (拜禱) - кланятися і молитися
축도 (祝禱) - благословення, молитва-благословення
- 戈火土弓戈 (IFGNI)
- ⿰ 礻 壽