焦

Фоносемантична сполука:

火 (불 화) - семантичний, вогонь, горіння

隹 (새 추) - фонетичний елемент, що забезпечує звук

Таким чином, спочатку означав "щось обпалене вогнем", пізніше метафорично поширився на "внутрішнє горіння", тобто тривогу або нетерпіння.

焦心 (초심) - тривожне серце, хвилювання (рідко; літературне)

焦燥 (초조) - нетерпіння, тривога

焦土 (초토) - випалена земля

焦點 (초점) - фокус, осередок

焦慮 (초려) - тривога (сучасна CH→ часто перекладається як 불안 корейською)

焦眉 (초미) - "брови горять", тобто термінова ситуація (焦眉之急)

У корейській мові дуже часто використовується 焦燥 (초조); "초조하다" є одним з найпоширеніших китайсько-корейських емоційних прикметників.

《孟子-梁惠王下》 (Мен-цзи)

「民之憂在於飢寒，焦心於寇盜。」

"Люди страждають від голоду та холоду, їхні серця палають від тривоги через бандитів".

焦心 = "горіти від тривоги / бути стурбованим".

《漢書-食貨志》 (Книга Хань)

「民不聊生，焦土千里。」

"Люди ледве вижили; тисяча миль перетворилася на випалену землю".

焦土 = "випалена земля"

《莊子-人間世》 ("Чжуан-цзи", "Людський світ")

「焦然如喪考妣。」

"Згорів від тривоги, наче втратив батьків".

焦然 = сильно хвилювався.

《百喩經》 (Сто пісень)

「如焦樹無枝葉。」

"Як спалене дерево без гілок і листя" - дослівно "спалений, обпалений".

《杜甫-北征》 (Північна експедиція Ду Фу)

「焦土千村空。」

"Від тисячі сіл залишилася лише випалена земля".