幽

Спочатку позначаючи темряву і приховування, 幽 став описувати глибину і тишу місця або емоції, як у прямому, так і в переносному значенні.

Фоносемантична сполука, що складається з:

山 (메 산) - семантичний компонент, що вказує на гори або печери, тобто місця закриті та затінені.

幺 (작을 요) - фонетичний компонент, що дає звук yōu / yu і позначає малість або делікатність.

Шовень цзєцзи (說文解字) дає таке визначення:

「幽，冥也。从山，幺幺，象冥中微見之形。」

"幽 означає темний або неясний; складається з 山 (гора) і двох 幺 (крихітних ниток), нагадуючи щось ледь помітне в темряві".

Давні ієрогліфи зображують дві переплетені нитки між гірськими формами, що виражають ідею прихованої глибини, ледь помітного світла та замкненості.

Отже, найпершим значенням 幽 було "темний і невидимий", пізніше розширене до "тихий, глибокий, безтурботний".

幽 (유) - глибокий; відокремлений; спокійний

幽深 (유심) - глибокий і відокремлений

幽靜 (유정) - тихий і спокійний

幽遠 (유원) - далекий і віддалений

幽玄 (유현) - витончений і таємничий (особливо в естетиці)

幽谷 (유곡) - глибока долина; відокремлений яр

幽暗 (유암) - темний і похмурий

幽囚 (유수) - ув'язнення

幽冥 (유명) - світ духів; підземний світ

幽魂 (유혼) - самотня або блукаюча душа

幽香 (유향) - слабкий аромат

幽境 (유경) - відокремлений пейзаж; спокійне місце

Словник Кансі (康熙字典) зазначає:

「幽，深也，靜也，微也，冥也。」

"幽 означає глибокий, спокійний, тонкий і темний".

У класичній китайській космології та філософії 幽 протиставляється 顯 (현, "проявляти") - виражаючи дуальність прихованого і видимого, внутрішнього і зовнішнього.

Як зазначено в Чжоу І (周易-繫辭下):

「幽賾以藏，顯明以發。」

"Приховане і глибоке залишається прихованим; явне і яскраве розкривається".

У даоських і конфуціанських текстах 幽 часто позначає тиху внутрішню сферу - серця, природи чи духу.

У даоській філософії 幽 (тиха глибина, прихована тиша) відповідає духу долини (谷神), жіночій і невичерпній сутності природи.

Як написано в Лао-цзи (老子·第六章):

「谷神不死，是謂玄牝，其門是謂天地根，綿綿若存，用之不勤。」

«Дух долини ніколи не вмирає — його називають Таємничою Жінкою (玄牝). Ворота Таємничої Жінки називаються коренем Неба і Землі. Тонкі і безперервні, вони здаються існуючими, але їх використання невичерпне».

У даоській думці 谷神 (дух долини) символізує тиху, приховану, родючу порожнечу — джерело всього творіння.

Він відображає суть 幽: глибокий, затінений і спокійний вимір Дао, де все зароджується і оновлюється.

Таким чином, 幽 — це не просто темрява, а тиха утроба існування, сприйнятлива тиша, яка живить всі форми життя — «темна, але творча, порожня, але повна».

Поети династій Тан і Сун писали про 幽林 (відокремлений ліс), 幽夢 (тихі мрії) і 幽思 (приховані думки), щоб викликати витонченість і меланхолію.

Метафізичною мовою 幽冥界 (유명계) означає царство мертвих, невидимий світ за межами світла - звідси "темний світ" у буддійській та даоській космології.

幽, поєднуючи в собі гору (山) і тонку нитку (幺), викликає образ прихованої глибини і тихої витонченості - як слабке світло в гірській печері або аромат у тихому повітрі.

Він став означати усамітнення, спокій, таємничість і меланхолію, описуючи як місця усамітнення, так і внутрішню тишу духу.

Від темних долин природи до глибин людської думки, 幽 фіксує те, що є прихованим, але світлим, тихим, але глибоким - тихий пульс існування за межами видимого світу.