冠

Він має два основних значення:

Буквальне: "корона, шапка, церемоніальний головний убір" (갓, 모자).

Розширене: "одягати корону/шапку", "бути першим, головним, верховним" (으뜸, 일등하다).

Фоносемантична сполука, утворена від:

冖 (멱, "покривати") - вказує на те, що носять на голові;

寸 (촌, "рука/розмах") - позначає акт розміщення або регулювання;

元 (원, "походження, голова") - надає звучання і підсилює ідею "найголовніший, первинний".

У написах на ворожильних кістках (甲骨文) форма поєднувала 冃 (모자 모, "капелюх") з 元.

На етапі великого письма печатки (篆書):

冃 спростився до 冖,

寸 (рука) була додана поруч з 元, щоб зобразити акт увінчання або надягання капелюха на чиюсь голову.

У ранній китайській культурі 冠 означав головні убори, які носили дорослі чоловіки, особливо під час урочистих подій.

Це тісно пов'язано з 冠禮 (церемонією повноліття), коли чоловік формально "отримував корону", що означало повноліття.

왕관 (王冠) - королівська корона

면류관 (冕旒冠) - церемоніальна корона

관례 (冠禮) - церемонія повноліття

관군 (冠軍) - чемпіон (буквально означає "той, хто носить корону").

우승관 (優勝冠) - чемпіонський титул (переносно)

冠 глибоко пов'язаний з ритуалом, ієрархією та дорослішанням у східноазійській культурі.

Ідея "увінчання" природно поширилася на такі значення, як "перший", "найкращий" або "верховний".

Це семантичне розширення чітко простежується в таких словах, як 冠军 (чемпіон).

Пов'язані ієрогліфи:

冕 - церемоніальна корона

帽 - капелюх

戴 - носити (на голові)

首 - голова

頂 - вершина; верх

Класичне вживання:

В Аналектах (論語) та ритуальних текстах 冠 символізує:

- соціальний статус

- зрілість

- моральну відповідальність

(Аналекти, книга 11)

「冠者五六人，童子六七人」

"П'ятеро чи шестеро дорослих і шестеро чи семеро юнаків..."

Тут 冠者 буквально означає "ті, що носять корону", тобто дорослі чоловіки.

В історичній прозі 冠 часто використовується в переносному значенні:

- "найкращий з"

- "займати перше місце"

「冠天下之才」 - "Талант, що увінчує все під небесами."

У буддійських та літературних текстах 冠 часто з'являється у складних метафорах:

- як вершина чесноти

- як символ духовних досягнень

Приклад (поетичне використання):

「德冠群生」 - "Чеснота, що увінчує всіх істот".