恕

Фоно-семантична сполука:

心 ("серце, душа") - семантичний, вказує на емоції, співчуття;

如 ("бути як, наче") - фонетичний елемент.

Первісно передавало значення поставити своє серце на місце іншого, тобто емпатію, терпіння, прощення.

Семантичний діапазон:

- прощати, милувати, вибачати;

- бути толерантним, широким, великодушним;

恕罪 (서죄) - пробачити злочин, відпустити образу

容恕 (용서) - прощення, терпимість

恩恕 (은서) - милостиве прощення, милосердне прощення

寬恕 (관서) - великодушне прощення, поблажливість

Конфуцій вважав 恕 керівним принципом життєвої взаємності та емпатії. Він виходить за межі простого "прощення" і означає етичну толерантність і співчуття у людських стосунках. Часто виражається як "己所不欲，勿施於人" ("Не нав'язуй іншим того, чого сам не бажаєш").