德

Спочатку зустрічається в ієрогліфах на ворожильних кістках як комбінація:

彳 ("крок, йти") - семантичний, позначає дію або поведінку;

直 ("прямий, вертикальний") - семантичне/фонетичне, що вказує на прямолінійність.

У бронзових написах нижче додавали 心 (серце, душа), що підкреслювало моральний намір.

У письмі печатки окоподібна частина 直 стала стилізована під 罒, надавши сучасної форми.

Таким чином, 德 виражає ідею правильної дії, що керується серцем - "чеснота, моральна досконалість характеру".

Семантичний діапазон:

- чеснота, моральна досконалість, етична чесність;

- доброзичливість, доброта, праведність;

- велич, моральний вплив (особливо в конфуціанських і даоських текстах);

- у розширеному значенні: моральні принципи, етика, "шлях чесноти".

도덕 (道德) - мораль, етика

덕목 (德目) - чесноти, моральні якості

덕행 (德行) - доброчесна поведінка

덕화 (德化) - моральний вплив, цивілізаційний ефект

인덕 (仁德) - доброзичлива чеснота

은덕 (恩德) - милість, прихильність

У китайській мові 德 також використовується як фонетичний елемент у 德国/德國 ("Німеччина"), від транслітерації Déyìzhì (Deutschland).

Близькоспоріднений варіант: 悳 (рідкісний, "велика чеснота").