雪

Походить від давньої форми 䨮 (U+4A2E) - фоно-семантичної сполуки, що складається з:

雨 (비 우) - семантичний елемент, що позначає дощ, опади, погоду.

彗 (살별 혜) - фонетичний елемент, що первісно зображував віник (彗 означає "підмітати").

У ворожильних кістках та бронзових написах (甲骨文, 金文) 䨮 показує радикал дощу над формою 彗, що символізує "дощ, який підмітає і очищає".

Ця подвійність дощу, що змітає і падає, породила обидва значення:

"снігопад" - як замерзлі опади;

"витирати, очищати" - як сніг метафорично "замітає" світ.

Пізніше, в канцелярському письмі і статутному письмі кайшу, верхня частина 雨 була збережена, тоді як нижня 彗 була спрощена - без верхніх штрихів - утворивши сучасний 雪.

Шовень цзєцзи (說文解字):

「雪，雨之白者。从雨，彗聲。」

"Сніг - біла форма дощу. Складається з 雨 (дощ) і 彗 (фонетичний)".

Таким чином, 雪 має як фоносемантичну, так і асоціативну природу: дощ (значення) + віник (звук і відчуття підмітання).

Семантичний розвиток:

1. Природне значення - сніг (погода):

Найдавніше вживання описувало природні опади у вигляді замерзлих білих пластівців.

2. Моральне розширення - чистота та очищення:

Оскільки сніг виглядає білим і незаплямованим, він став символізувати моральну чистоту і оновлення.

3. Метафоричне значення - усунення ганьби чи образи:

У класичній літературі 雪恥 і 雪辱 описують акт відновлення честі - "змивання сорому".

Дослівно:

雪花 (설화) - сніжинка

降雪 (강설) - снігопад

積雪 (적설) - накопичений сніг

暴雪 (폭설) - хуртовина

風雪 (풍설) - хуртовина

初雪 (초설) - перший сніг

Образний / метафоричний:

雪白 (설백) - білосніжний, чистий

雪恥 (설치) - стерти сором; помститися за приниження

雪辱 (설욕) - очистити ганьбу; відновити честь

報雪 (보설) - виправити кривду

Ідіоми:

雪中送炭 (설중송탄) - "посилати вугілля в сніг"; допомагати іншим у часи гострої потреби

陽春白雪 (양춘백설) - "білий сніг яскравою весною"; вишукане або високе мистецтво

一雪前恥 (일설전치) - "змити попередній сором"

Поширені сполуки:

大雪 (대설) - сильний сніг

雪原 (설원) - снігове поле

雪恥 (설치) - помститися за ганьбу

白雪 (백설) - білий сніг; чистота

У китайській філософії та поезії 雪 уособлює чистоту, ясність і трансцендентність.

Він часто контрастує з 塵 (진, пил), що символізує мирську нечистоту.

「雪以潔見稱，塵以汙為譏。」

"Сніг вихваляють за його чистоту, пил зневажають за його бруд".

У конфуціанській етиці "засніжити свій сором" (雪恥) означає відновити свою честь доброчесними діями.

У буддистській і даоській символіці сніг уособлює відстороненість і тишу просвітлення - світ, вкритий тихою ясністю.

「心如積雪，萬念俱寂。」

"Коли душа подібна до глибокого снігу, всі думки замовкають".

Символічне тлумачення:

雪 уособлює білу чистоту, що спускається з небес.

Він покриває всі недоліки, символізуючи прощення, оновлення та незаплямовану чесноту.

Подібно до того, як сніг падає тихо і рівномірно, він викликає спокій і рівність перед природою.

「雪之為德，潔而不爭。」

"Чеснота снігу полягає в його чистоті та смиренності - він не сперечається".

Він також несе в собі образ змивання кривди - як буквально (як танення снігу очищає землю), так і метафорично (як правосуддя відновлює рівновагу).

У східноазійській філософії та літературі 雪 виступає як позачасова емблема чистоти, спокою та відкуплення - біла тиша, що водночас огортає та оновлює світ.

䨮 (U+4A2E) — давня форма