雲

Фоносемантична сполука:

雨 ("дощ") уточнює семантичне поле погоди/атмосферних явищ.

Фонетичним елементом виступає 云 (un, "говорити; хмара").

Спочатку 云 зображувало форму хмар, що пливуть по небу.

白雲 (백운) - білі хмари;

烏雲 (오운) - темні хмари;

雲海 (운해) - море хмар;

雲集 (운집) - збиратися у великій кількості (досл. "як хмари, що збираються");

高雲 (고운) - високі хмари;

雲煙 (운연) - хмари та туман.

У поезії 雲 часто символізує піднесеність, швидкоплинність або збір натовпу.

Дуже поширений елемент у корейських топонімах і назвах буддійських храмів (наприклад, 백운산 гора Пхегун, "Гора білих хмар").

У спрощених ієрогліфах 云 зараз використовується як у значенні "хмара", так і в значенні "сказати", контекст зазвичай робить значення зрозумілим.