露

Також використовується як абревіатура для Росії (露西亞 / 러시아) у східноазійських контекстах.

Фоно-семантична сполука, що складається з:

雨 (비 우) - семантичний компонент, що означає дощ, погоду, вологу.

路 (길 로) - фонетичний компонент, що дає звук ро та вказує на шлях, відкритість поверхні.

Шовень цзєцзи (說文解字):

「露，潤澤也。从雨，路聲。」

"露 означає зволоження або роса. Утворений з 雨 (дощ) і звуку 路 (дорога)".

Спочатку 露 описував росу, яка з'являється під відкритим небом - вологу, "оголену" на поверхнях до ранкового сонця.

З цього фізичного сенсу розвинулося переносне значення розкриття і прояву.

露水 (로수) - роса

露天 (노천) - під відкритим небом, надворі

暴露 (폭로) - виставляти напоказ, виявляти

露出 (노출) - виявляти, викривати

透露 (투로) - зливати (інформацію), розкривати

露面 (노면) - з'являтися на людях, показувати своє обличчя

風露 (풍로) - вітер і роса; природні стихії

血露 (혈로) - кров і сльози (як метафоричне страждання)

У східноазійській писемності 露 часто з'являється як в образах природи (роса як швидкоплинна краса), так і в соціальних метафорах (вразливість, відкритість).

Семантичний розвиток:

Найдавніше значення 露 в написах на ворожильних кістках і бронзових написах стосувалося просто роси, атмосферної конденсації, що символізувала небесну благодать на землі.

За часів династії Хань воно семантично розширилося, включивши в себе

- буквальне викриття - "з'явитися під небом"

- переносне одкровення - "робити відомим, розкривати"

- метафоричну відкритість - "виявляти свою природу або істину".

Таким чином, 露 став охоплювати як видимий слід дихання природи, так і людський акт розкриття того, що лежить під поверхнею.

У класичній поезії 露 (роса) символізує ефемерність, чистоту і швидкоплинність життя.

Ранкова роса красиво виблискує, але зникає разом із сонцем - поширена метафора молодості, слави або смертного існування.

「朝露之危，不可久也。」 (Чжуан-цзи)

"Життя таке ж крихке, як ранкова роса - воно не може тривати довго".

У буддійських текстах роса уособлює непостійність (無常) - цінне, нагадування про швидкоплинність життя:

「人生如朝露，瞬息即滅。」

"Людське життя подібне до ранкової роси - воно зникає в одну мить".

У конфуціанських і даоських образах роса також означає доброзичливість Неба (天露), тонку поживу, що сходить згори, невидиму, але таку, що підтримує все суще.

У сучасних китайській та корейській мовах 露 зберігає своє подвійне значення - природної роси та впливу. Поетичне і практичне зустрічаються в одному слові:

露珠 (крапля роси) → ніжність природи.

暴露 (одкровення, оголення) → людське розкриття.

Символічна інтерпретація:

露 втілює подвійний аспект одкровення і швидкоплинності.

Це момент, коли приховане стає видимим, але лише на мить - відображення швидкоплинної ясності природи.

「露者，天之淚也。」

"Роса - це сльоза небес".

Поетичний образ, що описує конденсацію невидимої пари у видимі краплі - божественне стає явним у дочасному світі.

Таким чином, як у філософії, так і в поезії 露 уособлює відкриту істину, швидкоплинну красу і благодать, що тихо сходить згори.

Розширене використання: скорочення національних назв

У сучасній китайсько-японській та корейській писемності 露 також використовується як абревіатура для Росії (露西亞), відповідно до конвенцій транслітерації 19-го століття.

Приклади:

露國 (로국) - Росія

中露關係 - китайсько-російські відносини

日露戰爭 - російсько-японська війна

Таке вживання виникло в період пізньої Цінської імперії та епохи Мейдзі, коли іноземні назви зазвичай передавалися за допомогою семантичних наближень і скорочень (英, 法, 美, 露, 德 і т. д.).