臨

Традиційно аналізується як фоно-семантична сполука, з 臥 ("лежати") як семантичним елементом і 品 (пум, "товари, предмети") як фонетичним елементом. Однак ця інтерпретація є дискусійною.

У ворожильних кістках та бронзових написах 臨 зображував фігуру, що стоїть на високому місці і дивиться вниз на посудини/предмети внизу, передаючи ідею споглядання, зіткнення, протистояння. З часом форма була переосмислена та стандартизована до сучасної структури з компонентами 臥 та 品.

Це пояснює, чому деякі словники (зокрема, словник Naver) залишають незрозумілим точне графічне походження - це не пряма фоно-семантична композиція, а ієрогліф, чия рання зображувальна форма була пізніше переосмислена.

У сучасній корейській мові 림/임 (臨) з'являється в багатьох сполуках, що стосуються присутності, обличчя або тимчасового статусу:

임하다 (臨-) - стикатися, бути присутнім при

임시 (臨時) - тимчасовий, попередній

임전 (臨戰) - перед битвою

임종 (臨終) - на порозі смерті

임석 (臨席) - присутність на зборах

임검 (臨檢) - огляд