喪

Фоно-семантична сполука (пізніше еволюціонувала із семантичними доповненнями):

桑 (뽕나무 상, "шовковиця") - забезпечує звук.

口 (입 구, "рот") - зображує кілька ротів між гілками шовковиці, що, можливо, символізує плач/скорботу.

Пізніше в бронзових написах нижче додали 亡 (망할 망, "гинути"), що посилює семантичне поле втрати і смерті.

У письмі печатки 桑 деформувалося в 犬-подібну форму, а в офіційному письмі форма стискається, стабілізуючись у сучасне 喪.

Таким чином, ієрогліф первісно ніс як фонетичне значення (桑), так і семантичне - "траур, втрата".

喪禮 (상례) - похоронні обряди

喪失 (상실) - втрата

喪家 (상가) - сім'я загиблого

服喪 (복상) - носити траурний одяг

喪亡 (상망) - загинути

Поліфонічний ієрогліф:

평성 (тон рівня) - "траур, похорон".

거성 (спадний тон) - "втратити, померти".

У сучасній китайській мові: постійно sàng (траур, втрата).

У корейській мові: завжди 상.

𬀷 (читається разом з 傷, 喪, 壯).