際

Фоносемантична сполука:

阜 (언덕 부, "курган, схил") - семантичний, що вказує на форми рельєфу або розділені кордони.

祭 (제사 제, "приносити жертву; торкатися або наближатися") - фонетичний, що забезпечує звук і пов'язане з ним відчуття контакту або з'єднання.

Спочатку ієрогліф зображував місця або поверхні, що дотикаються саме на межі, а згодом став означати місце зустрічі, межу або час взаємодії.

국제 (國際) - міжнародний, міжнаціональний

실제(實際) - реальність, дійсність

현실과 이상의 경계(際) - межа між реальністю та ідеалами

제때(際때) - в потрібний час, належний час (з того ж китайсько-корейського кореня)

~할 제 - давніша або діалектна форма, яка досі використовується в розмовній корейській мові і означає "коли (щось відбувається)".

Такі вирази, як "~의 際하여" або "~할 際에" ("з нагоди ~") були поширені в ранньомодерній корейській мові та офіційному письмі.

Розмовний корейський еквівалент "~할 제" зберігає ту саму класичну структуру і досі іноді використовується старшими поколіннями.

Основна ідея 際 - контакт між двома світами або часами - зробила його центральним поняттям як у фізичному, так і в метафоричному контекстах:

國際 - зустріч народів

時際 - зустріч моментів

交際 - зустріч людей

У класичній китайській мові 際 означало "місце, де дві речі зустрічаються або торкаються" - гори, річки або абстрактні стани, такі як час і можливість.

Його часто використовували у таких фразах, як

際會 (제회) - "зустрітися волею долі або випадку".

際遇 (제우) - "фортуна; випадкова зустріч".

時際 (시제) - "часовий проміжок; період між двома моментами".

У сучасній китайській мові він також набув значення "перехрестя", звідси його поширене використання в 國際 (міжнародний) і 交際 (соціальна взаємодія).