尿

Піктографічна / ідеографічна сполука:

У написі ієрогліфа зображено людину (尸), яка нахилилася вперед або сидить, а донизу стікає струмінь рідини (水), що символізує сечовипускання.

У написах на ворожильних кістках (甲骨文) 尿 з'являється у вигляді фігури із зігнутими ногами і спрямованою вниз лінією або краплями, що символізують сечу.

У період бронзового письма (金文) малюнок став більш абстрактним, і в письмі печатки (篆書) верхня фігура була стилізована під 尾 ("хвіст"), а нижня - під 水 ("вода").

Пізніше, в офіційному письмі (隸書) і статутному письмі кайшу (楷書), 尾 спростився до 尸 ("тіло" або "людина"), давши сучасну форму 尿.

Таким чином, 尿 перетворився з прямої піктограми на семантичну сполуку, але все ще зберігає свій первісний візуальний символізм тілесних виділень.

뇨 (尿) - сеча

배뇨 (排尿) - сечовипускання

요도 (尿道) - уретра

요실금 (尿失禁) - нетримання сечі

뇨검사 (尿檢査) - аналіз сечі

Слово використовується переважно в науковому, медичному та офіційному контекстах, тоді як у повсякденній корейській мові вживається рідний термін 오줌.

Відповідна китайсько-корейська морфема "뇨" також з'являється в численних медичних сполуках та офіційних документах.

Середньовічно китайською мовою це слово читалося як nyæu (奴弔切), від якого походить корейське 뇨 (nyo).

Однак у різних китайських діалектах слово перейшло до форм, що починаються на s- або ʂ-, як у мандаринському suī, яке, як вважають, походить від ономатопоетичного кореня, що імітує звук сечовипускання - подібно до корейського вигуку "쉬", обидва сходять до давньої імітаційної мови, що імітувала акт сечовипускання.

Таким чином, 尿 є рідкісним прикладом, коли ідеографічна та фонетична імітація збігаються - і форма, і звук викликають той самий акт.

Культурно-історичні нотатки:

У стародавньому Китаї тілесні функції не вважалися непристойними, а природними та медичними, тому 尿 часто з'являється в ранніх медичних текстах, таких як "Хуан-ді нейцзін Ліншу Сувень" (黃帝內經), що описують роль сечі в діагностиці хвороб за її кольором, запахом та течією.

Традиційна медицина часто розглядала сечу як діагностичну рідину, а в деяких народних практиках - як лікувальну речовину (наприклад, згадки про "терапію сечею" в даоській алхімії, хоча й рідкісні, а згодом припинені).

У даоській внутрішній алхімії (內丹術) контроль над сечею та іншими біологічними рідинами символізував оволодіння життєвою сутністю організму (精氣).

Символічна інтерпретація:

Будучи насамперед фізіологічним, ієрогліф 尿 також став символом очищення і вивільнення, оскільки позбавлення від відходів паралельне очищенню.

Його грубий натуралізм відображає просте спостереження за людським тілом у ранній китайській цивілізації, де письмо слугувало не лише для ворожіння та записів, але й для медицини та анатомії.

「察其尿而知五臟之病。」

"Спостерігаючи за сечею, можна дізнатися про стан п'яти органів". - Хуан-ді нейцзін (黃帝內經)