呪

Асоціативна сполука:

口 (рот) × 2 - вимовлені слова, висловлювання

兄 (старший брат; вождь) - особа, яка говорить вголос або веде промову

Ієрогліф зображує слова, вимовлені з владним або ритуальним наміром, підкреслюючи перформативну силу мови - чи то для молитви, чи то для заклику, чи то для прокляття.

Оригінальною та етимологічно правильною формою є 呪, що складається з

два роти (口口) → усне висловлювання, декламація

兄 → провідний або авторитетний оратор

Це відображає ранні вірування в те, що вимовлені слова самі по собі мають надприродну або зобов'язуючу силу.

Семантична еволюція:

- ритуальне усне звернення

- молитва або благання

- словесне прокляття

- магічна або релігійна формула

- фіксоване заклинання (особливо в буддизмі)

주문 (呪文) - заклинання

저주 (咀呪 / 呪詛) - прокляття

주술 (呪術) - чаклунство; магія

呪 відображає давній світогляд, в якому вважалося, що розмовна мова сама по собі впливає на реальність. Будь то молитва чи прокляття, вимова не була символічною, а перформативною - слова були діями.

Ця віра лежить в основі:

- шаманського ритуального мовлення

- буддійських мантр

- народної магії та проклять

У буддійських китайських перекладах широко використовувався ієрогліф 呪 (а пізніше 咒) для позначення:

- мантри

- dhāraṇī

- священної формули

Приклади:

真言呪 - мантра

呪文 - заклинання

У цьому контексті 呪 означає не "прокляття", а скоріше священне читання, яке, як вважається, має духовну силу.

Споріднені ієрогліфи:

祈 - молитися (орієнтоване на Бога)

祝 - благословляти

詛 - офіційно проклинати

言 - мова, слова

咒 (U+5492) переставляє компоненти, переміщуючи лівий 口 над елементом 儿. Ця форма стала стандартною в Китаї та Тайвані.

Однак 咒 вважається графічним перегрупуванням, а не окремим оригінальним творінням.

Деякі науковці, особливо на Тайвані, критикують піднесення 咒 до статусу "стандарту", стверджуючи, що це затушовує оригінальну структуру та значення.

Корея та Японія зберегли оригінальну форму 呪 як стандартну форму ієрогліфа.