梏

Фоно-семантична сполука, що складається з:

木 - семантичний компонент, що означає "дерево";

告 - фонетичний компонент, що позначає звук (곡 / gù).

Спочатку ієрогліф описував дерев'яну опору, що використовувалася для зв'язування рук в'язня.

У давньокитайських покараннях часто використовували дерев'яні кайдани, що пояснює присутність радикала 木 у ієрогліфі.

Семантичний розвиток:

- дерев'яні кайдани для рук, що використовуються для ув'язнених;

- кайдани або наручники;

- у переносному значенні: обмеження або утиски.

Значення розширилося від фізичних обмежень до метафоричних обмежень.

梏 з'являється переважно в історичному чи літературному контекстах.

곡수 (梏手) - зв'язати комусь руки; надіти наручники (класичне вживання)

Сполука 桎梏 є найпоширенішим сучасним словосполученням, що означає як буквальне "кайдани", так і переносне "обмеження", наприклад, соціальні чи ідеологічні обмеження.

Споріднені ієрогліфи:

桎 - пута; кайдани

枷 - дерев'яний нашийник для в'язнів

鎖 - ланцюг; замок

禁 - заборона; обмеження

Ці ієрогліфи пов'язані зі стримуванням, ув'язненням або обмеженням.