都

Фоно-семантична сполука:

邑 (고을 읍) - семантичний, "поселення, місто".

者 (놈 자) - фонетичний, що дає звук dū і передбачає "людина, громада".

Початкове значення - головне місто серед багатьох міст (邑) - столиця, яка збирає і керує всіма підлеглими місцями.

З цього значення "центральне місце збору" природно розвинулося вторинне значення "всі; разом".

Ієрогліф 都 має два основних значення:

Столиця або мегаполіс - головне місто, яке керує іншими містами чи поселеннями.

도읍 (都邑) - столичне місто

도시 (都市) - місто, міська місцевість

усе; цілком; взагалі - вживається як прислівник у значенні "всі", "все" або "повністю".

모두(都) - весь, кожен

자룡一身都是膽也 - "Все тіло Цзілун - це мужність"

Він також з'являється як префікс, що означає "головний" або "голова", як у 도원수 (都元帥) "верховний головнокомандувач", 도승지 (都承旨) "головний королівський секретар".

У ранній китайській цивілізації 都 позначав головне адміністративне місто держави - резиденцію правителів і центр ритуалу та управління.

У конфуціанських та історичних текстах 都 уособлював цивілізацію та порядок, на відміну від сільської чи племінної периферії.

Пізніше значення розширилося до "цілого, сукупності", так само як столиця символічно охоплювала свою територію.

Тому такі вирази, як 皆是都 (всі однакові) або 都好 (все добре) зберігають цей інклюзивний сенс.

У корейській мові цей термін з'являється як у класичних сполученнях (наприклад, 도읍, 도성), так і в сучасній лексиці, наприклад, 수도 (首都, столиця).

嘟, 𢵋, 𨗊, 𣛭, 𡳤, 𨅮, 𩼁, 𡳣, 𡼞, 𡳢, 𥳉, 𧹼