蠻

Спочатку позначаючи некитайські народи південних регіонів, це слово перетворилося на загальний термін для позначення іноземних племен, а згодом набуло абстрактного значення варварства або відсутності вишуканості (野蠻).

У сучасній китайській мові 蠻 (mán) часто використовується в розмовній мові в значенні "дуже", "досить" або "скоріше", наприклад, 蠻好 ("досить добре").

Фоносемантична сполука, що складається з:

虫 (벌레 훼) - семантичний компонент, що означає "істоти, що повзають", широко використовувався для позначення іноземних племен або неханьських народів (у давній етнографічній символіці).

䜌 (어지러울 련) - фонетичний компонент, що дає звук ман і несе конотації заплутаності або безладу.

Шовень цзєцзи (說文解字):

「蠻，南蠻也。从虫，䜌聲。」

"蠻 відноситься до південних племен (Наньман). Складається з 虫 ("істоти") та фонетичного 䜌".

Радикал 虫, коли використовується в таких етнонімах, як 蠻, 蜀 і 蝦, символічно позначає "племена, що сприймаються як віддалені або екзотичні" - умовність, що відображає скоріше давній китайський світогляд, ніж зоологічне значення.

南蠻 (남만) - південні варвари (давньокитайський етнонім)

四夷蠻貊 (사이만맥) - чотири варвари (Ман, Мо, Жун, Ді)

野蠻 (야만) - варварський, дикий

蠻橫 (만횡) - жорстокий; зарозумілий; владний

蠻力 (만력) - груба сила; фізична сила

蠻荒 (만황) - дика місцевість; нецивілізований край

蠻族 (만족) - етнічна група; варварське плем'я

蠻夷 (만이) - загальний термін для позначення некитайських племен (особливо південних і східних)

Сучасна розмовна китайська мова також розширює значення:

蠻好 (만호) - досить добре

蠻有趣 (만유취) - досить цікаво

蠻漂亮 (만표량) - досить гарний

Таким чином, 蠻 зазнав семантичного зсуву: етнонім → пейоративний → нейтральний інтенсифікатор.

У давньокитайській етноцентричній класифікації (華夷之辨) світ поділявся на цивілізований центр (華夏) та навколишні неханьські племена:

東夷 (Східні І)

西戎 (Західна Рун)

南蠻 (Південна Мань)

北狄 (північні Ді)

Серед них 蠻 стосувався насамперед південних народів - тих, що населяли регіони, які приблизно відповідають сучасним провінціям Хунань, Гуансі, Юньнань та північному В'єтнаму.

Ієрогліф не мав фіксованого етнічного значення, але репрезентував культурного іншого - уявні неприборкані або далекі племена за межами цивілізації Чжоу.

З часом цей етнонім став абстрактним маркером дикості, безладу або відсутності вишуканості.

За часів династій Тан і Сун 蠻 іноді використовували просто для позначення жителів півдня або гірських племен, не завжди з негативним відтінком.

У деяких буддійських текстах, перекладених із санскриту, 蠻 використовувався для перекладу іноземних племінних назв, розширюючи свій семантичний діапазон.

Культурна інтерпретація:

Протягом століть значення 蠻 еволюціонувало від етнічного ярлика до моральної чи психологічної якості.

У конфуціанському дискурсі 野蠻 (варварство) стало антонімом 文明 (цивілізація).

У літературі та мистецтві, однак, "південна дикість" може також означати свободу, життєву силу або природну простоту - незаплямовану придворною стриманістю.

У сучасній китайській мові ієрогліф втратив своє етнічне забарвлення і часто означає силу, впертість або автентичність.

「蠻好、蠻有勁。」

"Досить добре, сповнене духу".

Таким чином, те, що колись було "варваром", стало означати "енергійний і сміливий" - повчальна еволюція в мовних і культурних поглядах.

Протягом своєї довгої історії 蠻 простежує шлях від географії до моралі, від зміни до самовираження - відображаючи мінливі кордони між цивілізацією і природою, чужістю і людяністю.

Фонетичні примітки:

Оскільки 蠻 (만) мав фонетичний вплив, багато неспоріднених ієрогліфів у корейській мові запозичили його читання за фонологічною аналогією - наприклад, 灣 (만), що спочатку вимовлявся як wān у китайській мові, а в корейській вимові змінилося на man.

Це явище відображає звукове зближення через запозичення ієрогліфа, а не справжню етимологію.

Крім того, фонетичний ряд 䜌 (у 蠻, 灣 тощо) демонструє широке спрощення як в японській, так і в китайській орфографії:

蠻 → 蛮

灣 → 湾

але в корейській орфографії старі складні форми зберігаються.