疵

疵 - фоносемантична сполука, що складається з:

疒 (병들어 기댈 녁) - семантичний компонент, що позначає хворобу, страждання або тілесні ушкодження.

此 (이 차) - фонетичний компонент, що містить звук cī / ja і означає щось небажане або неправильне.

Спочатку ієрогліф описував фізичний недуг або ваду на тілі - "знак хвороби".

З цього буквального значення воно розвинулося в переносному значенні і стало означати будь-яку ваду чи недосконалість, фізичну чи моральну.

Таким чином, 疵 еволюціонувало від тілесного дефекту до недосконалості, вади / моральної неспроможності.

瑕疵 (하자) - дефект, недолік, недосконалість (особливо в товарах або характері)

疵點 (자점) - невеликий дефект, вада

無疵 (무자) - бездоганний, без дефекту

疵病 (자병) - вада або недолік (часто переносно)

У давньокитайській мові 疵 спочатку означав тілесні дефекти або незначні захворювання, наприклад, плями на шкірі або пошкодження нирок.

Пізніше, шляхом метафоричного розширення, він став описувати недоліки в поведінці або характері, паралельно з англійським "blemish" або "stain".

「玉有瑕疵，人有過失」

"Нефрит може мати вади, і люди можуть мати недоліки".

- Класичне прислів'я, що прирівнює природну та моральну недосконалість.

У конфуціанських працях 疵 позначає незначні вади характеру - промахи, які псують доброчесну людину.

Звідси вирази на кшталт:

「雖賢，亦有小疵。」 - "Навіть доброчесні мають невеликі недоліки".

Це узгоджується з моральним ідеалом, що бездоганність (無疵) є прагненням, а не природним станом.

У торгівлі 疵 часто стосується недосконалості товарів чи матеріалів, особливо нефриту, порцеляни чи текстилю, де навіть невелика вада (疵點) зменшує цінність.

Таким чином, 瑕疵 став стандартним словосполученням для позначення "дефекту" як в юридичній, так і в торговельній лексиці.

Порівняння:

疵 - вада, недолік. Загальний, включає в себе моральні або фізичні вади.

瑕 - недосконалість, вада в нефриті. Більш витончений, часто вживається в парі з 疵.

病 - хвороба. Буквально хвороба, а не дефект.

錯 - помилка, похибка. Відноситься до дії, а не до стану.